Розділ 28 Кіборги.

—Відходимо. Це кіборги вбивці. Рідкісна хрінь. Кажись ми потрапили на лабу де їх робили, як мене чути? - лейтенант Вільямс як завжди був сам спокій.

Монк боязко поморщився, і іще уважніше став слідкувати за коридором. Кіборги вбивці, страшилка з нічних кошмарів. Жахливі напівлюди-напівмашини, таємничі  сліди експерименту Терри, по поєднанню людини, і машини. Проект мали закрити, бо він порушував усі закони етики, але де там етика, коли була  чудова можливість створити прекрасних роботів вбивць, які часто могли діяти в таких умовах, де людина навіть в броні не стягнула би. Тіла з модифікованими сплавами замість шкіри, кісток, органів. Дикі механізми, і при цьому страшний біль який глушився дикими дозами наркотику. Людина яка потрапляла в кіборги була приречена, але суворі ШІ та проци гнали її вперед, аж доки вони не вигравали в бою, або поки їх не знищували.

Взвод повільно рухався коридорами станції, всі були максимально зосередженні, і все ж таки вони проморгали кіборга. Зі диким криком звідкись зверху на них звалилась, звалилось, щось у подобі молодої жінки з ангельським лицем яке було перекошено від люті. Монк відмітив, що за спиною воно мало лазган зі штиком, а руки які віддавали якимись дивним металом закінчувались величезними кулаками,  ні секунди не очікуючи кіборг кинувся на Сержанта Грудера який йшов третім в загоні звіряючись з планшетом. Удар ногою - сержант відлетів і врізався у стіну, хлопці почали повільно обертатись, але кіборг, і не думав зупинятись, блискавично він кинувся на Орика й Санчо, ті спробували навести на нього зброю, та де два удари, і вони також відлетіли. І тут нарешті Грімо таки навівся ня кіборга й вистрілив. Монстр звив, і  повернувся до нього, спробував скочити, але заточився, сержант Грудер встиг підповзати, і зловити його обома руками за ногу. Поки монстр заносив ногу аби відкопнути сержанта знову в нього полетів град пострілів від взводу. Монк палив,і палив, клац. Батарея сіла. Він на автоматі вставив іншу. Продовжив палити. Аж тут кіборг осів. З нього пішов якийсь димок.

—Вшиваємось звідси,  - закричав сержант.

Тільки вони відбігли метрів на 50 як пролунав вибух.

—Лідер-1, я Пірат-1, ці тварини вибухають, як виведеш з ладу, як чути мене? - подав він в загальний радіоефір.

— Пірат-1 я Лідер-1, вас почув.

Вони пройшли іще кілька десятків метрів, коли в ефір вирвався крик:

—Лідер-1, я Дельта4, нас розмотують. Прошу підкріплення. Дельта1 вбитий.

Монк включив виведення тактичного планшету помічника комвзводу, й побачив, що кілька позначок космодесів мигають, а зі взводу Д половина взагалі погасли, він хотів було спитати сержанта, що їм робити,  як той порушив свою мовчанку

—Так хлопці, там взвод Д розмотують, як прорвуться, вихід прямо на нас, і от тим коридором - відповідний коридор підсвітився, - вони вийдуть на взвод Браво, а там і Вольт покришать. В нас вибору нема, готові? Нам, іще доведеться заробити право на бот прорватись.

—Так сер, - йому відповів хор з семи трішки наляканих голосів.

—Монку бери Піратів6,7, і 8 ви прикриваєте. Ми йдемо вперед. Пірат3, -сержант глянув на Грімо, перезарядись. Живо хлопці, живо, там наші вмирають!!!.

Взвод побіг по станції. Монк гарячкувато думав, шо накаркав. Привіт нова пригода, але то все потім. Зараз головне вижити, а аналіз ми проведемо потім. Вони пройшли один темний коридор, інший, крики грюки, якась возня чулась все ближче. Аж ось перехрестя. Виглядало, що їм направо. Сержант вискочив перший, виглядало, що він хотів було дати якусь команду, як раптово в нього вдарило два встріла, і він впав. Грімо та Людвик відтягнули його назад в коридор з якого прийшли.

—Він живий, - Андре якого призначили медиком оглянув його, - але треба в регенератор інакше капець. Хлопці, що нам робити?

 "Дідько,і шо нам робити? Тягнути сержанта? Бігти назад на шатл? Але курча, взводу Д буде кришка буде, а тоді і нас загризуть. Що ж робити? Ну, і що, що я замісник, я  ж не командир, але якщо не я, то хто?" думки пролітати в його голові одна за одною. Урешті Монк важко зітхнув, і намагаючись говорити упевнено, дяка диким тренуванням де сержант від них вимагав, і це,  включився в командну мережу:

—Лідер1, я Пірат2, Пірат1 поранений. Частина взводу його евакуює на шатл, я ж прикрию взвод Д з іншою. Доповідь закінчив.

—Пірат2, забороняю. Ви новобранці.

—Лідер1, якщо вони впораються із взводом Д, нам всім кришка.

—В протокол: Пірат2 правий. Хлопче дій.

Монк відключився, від командного каналу, і включив їхній.

— Так Грімо ти замість сержанта, беріть його, і тягніть на човник. Решта за мною.

Грімо кивнув перевірив чи лазган має свіжий акум, й почав прикривати Людвика та Андре які підхопили сержанта та потягнули його до ботика. Монк кивнув решті взводу, й вже хотів було рватись у бій аби спробувати рятувати товаришів. Але кіборги, як їх вивести з ладу? Стоп, електроніка, який він ж тормоз. Як він раніше не здогадався. Він набрав Андре який іще не відійшов далеко,

—Андре у тебе є  ЕМП гранати? Здається тільки ти їх брав.

—Так, парочку взяв.

—Кидай одну до мене. Кіборги то ж електроніка, спробуємо їхні системи перевантажити. Надіюсь вийде. Іншу якщо що в крайньому випадку ти використай, будемо сподіватись поможе. І бережіться хлопці.

Схопивши ЕМП гранату він виставив таймер на 3 секунди, подумав, що якщо ця штука  не застане кіборгів зненацька, то їм кришка. Він сподівався, що ця граната яка працює за принципом створення імпульсу електромагнітного поля, який може тимчасово вивести з ладу електронні системи, зокрема, датчики, комп'ютери, і навіть зброю кіборгів. Враховуючи скільки електроніки у цих клятих кіборгах, це мало б спрацювати. Він сподівався, що невеликі залишки атмосфери на станції, якраз пригодяться адже наскільки згадував з лекції Скотті, який колись приніс симулятор гранати аби симулювати відмову електроніки у одного з рельсотронів, у просторі з обмеженим атмосферним середовищем, вони можуть бути особливо корисними, оскільки їх ефект поширюється швидко і без необхідності в аерозолях чи диму.