Розділ 26. Сигнал СОС

Капітан повільно підняв погляд від термінала, глянув на Монка, потім перевів очі на Андрюса. В його погляді читалося напруження. Голос, хоч і спокійний, звучав холодно:

— Енсіне, поясніть, що сталося.

Монк тільки відкрив рота, коли поруч чітко прозвучав голос Андрюса:

— Дозвольте доповісти, сер.

Капітан коротко кивнув.

— Сьогодні я отримав сигнал від енсіна Монка щодо виявлених пошкоджень під час навчальної діагностики рельсотрона. В ході перевірки було встановлено, що це не механічний збій, а диверсія. Усі деталі викладені у звіті. Також я разом з лейтенантом Скотті…

— Лейтенанте, коротше. — Капітан трохи нахилився вперед, сперся руками на стіл. — Хто, що, і як?

— Диверсія, сер. — Голос Андрюса залишався рівним, хоч у погляді промайнув холодний вогник. — У систему підкинули модифіковані компоненти, які при стрільбі виводять її з ладу. В кращому випадку — відмова. В гіршому — руйнування механізму разом з розрахунком. Також ми виявили прослуховуючий пристрій. Є підстави вважати, що наші пересування відстежують.

Капітан напружено стиснув пальці. Його щелепа ледь помітно смикнулася, але голос залишився холодним:

— Джерело?

— Усі підозрілі деталі надійшли з бази 7-го флоту.

Капітан стримано видихнув, різко випростався і почав ходити кабінетом. Двічі зупинився, кинувши погляд на Монка, потім знову рушив. Через кілька секунд різко обернувся:

— Хто ще знає?

— Офіційно? Я, лейтенант Скотті, енсін Монк, один рядовий з ІТ-відділу та двоє моїх підлеглих.

— Підозрювані?

— Енсін Монк, лейтенант Ріккон і його технічна служба.

Скотті підняв голову, погляд став жорсткішим.

— Чому знову Монк?

— Процедура, лейтенанте. — Андрюс не змінював тону, залишаючись професійним. — Оцінюються всі, хто мав доступ до систем.

Капітан різко кинув погляд на Монка:

— Енсіне, ви готові надати свідчення?

— Так, сер. Готовий також передати звіти щодо перевіреної техніки та дат отримання обладнання.

— Свідчення під контролем препаратів?

Монк на частку секунди напружився, але не дозволив собі навіть змінити виразу обличчя. Відповів чітко:

— Якщо це вимагається процедурою, так, сер. Але у присутності лікаря Брома.

Капітан коротко кивнув.

— Лейтенанте Скотті, вам доручається перевірка всіх рельсотронів та іншого обладнання, яке за останні півроку проходило ТО або заміну. Робота має бути виконана без зайвого шуму. Паніка серед екіпажу нам не потрібна.

— Так точно, сер.

Андрюс злегка насупився.

— Сер, я не рекомендую негайно відправляти звіт у штаб 7-го флоту. Якщо проблема походить звідти, вони дізнаються про наші дії першими.

Капітан втупився в нього, очі звузились.

— Ви розумієте, що пропонуєте порушити протокол?

— Так, сер. — Андрюс був спокійний, але твердий. — Проте ми не можемо виключити можливість, що там є зацікавлені особи. Судіть самі: по-перше, ми тут чужі, і нам це дали зрозуміти. По-друге, нас відправили сюди з цим завданням без особливих пояснень. По-третє, всі ці "подарунки".

Капітан кілька секунд мовчки дивився на нього. Потім повільно розвернувся до термінала і набрав якийсь код.

—Дійте. І іще раз доводжу до вашого відому. Обережно.

Монк разом, з Андрюсом та Скотті відсалютував та вийшов з каюти капітана. Втома яка трохи пройшла як він покимарив на складі почала повертатись. Він мало не затнувся, Скотті притримав його:

—Енсіне, йдіть трохи поспіть, ви вже більше двох вахт на ногах. Порушуємо усі процедури. І тим більше, ми не маємо виходити з звичного ритму, так, що сили тобі точно будуть потрібні хлопче.

—Слухаюсь сер, - відсалютував Монк та відправився в свою каюту.

В каюті було порожньо. Виглядало, що всі його колеги або десь по вахтах, або проводять вільний час по своєму. Він блаженно заліз в койку, виставив на терміналі таймер на 6 годин та навіть не відчув, що миттю провалився в міцний сон.

Ранком він відкрив термінал, і отримавши список роботи від Скотті, но зібрався йти на вахту як краєм ока помітив, що проскочила повідолмення від Джулії “«Монк, що за хрінь? Ти там справді гамселився в барі? Дядько говорить про якогось дикого техніка із фронтиру. Глянула твою сторінку – схоже, це ти. Ну й компанія…”

Хлопець роздратовано вилаявся. Думав вже був щось гостре відписати, але вирішив, що немає часу займатись подібним, і відклавши термінал в кишеню комбінезона відправився до Скотті.

Той уже чекав його в адмінці. Як завжди в моменти хвилювання його начальник тримав флягу в руках, Монк уже було вирішив, що той зірвався, але Скотті сумно похитав голово, понюхав пляшку, ніжно її погладив, та  з сумом пожбурив в відкритий ящик із датчиками.

—Курча…., і чому в нас вічно такі пригоди,- сумно мовив він.- не вистачає іще якихось піратів по курсу. І буде нам повне щастя. Ти отримав план на нині?

—Так, сер. Готовий приступати.

—Окей. Чим ти пояснив гідропопонікам, що будеш ритись у їхньому рельсотроні?

—Дублюючу систему можемо змінити. Вона їм палить купу блоків ШІ. Я поки був на планеті дещо придумав.

—Ок. Приступай.

 Монк козирнув. Взяв на візок необхідне обладнання, та покотив його  у відділ гідропоніки. Пройшов до здивованих гідропоніків, посміхнувся помовив:

—Замовляли ТО? Ні? а ми знали, що замовите, отож будемо вам ремонт робити. Не хвилюйтесь все в нормі.

Відкрутив кришку технічної  шахти яка вела далі аж до блоків рельсотрона. Мало не вилаявся, бо вчасно згадав, що забув послати Вінкс та Грімо синали аби вони поставили відповідні кімнати, в статус “на обслуговуванні” аби якийсь придурок не подав часом якусь напругу, коли він якраз копирсався в блоках станції. Звичайно його робочий комбінезон все ж давав якийсь захист, але регенератора в них на кораблі нема. Вони не флагман, тому краще поберегтись. Монк почав акуратно викручувати блоки, звіряючись зі схемою яка була на планшеті, муторно довго, як би тут поміг техдроїд, але їх також не було. Він гірко усміхнувся. От тобі й сучасний флот. Кораблям сотні років, латаємо все вручну. Вірно лицями ми не вийшли. От якби ми були першим столичним, чи другим флотом Ранкора то мали б все нове, і дроїдів, і фінансування, а ні. Ми третій флот “Рейдери Корда”, швидше “Обірванці Корда”.