Розділ 18 Дилема.

Монк пройшов за офіціанткою в технічне приміщення за баром, він не встиг навіть поворухнутись як йому до скроні приставили пістолет.

- Так, і чий ти будеш? І кажи чесно, бо від того залежить твоє життя, - промовив бармен недобре посміхаючись.

Монк затремтів, коліна почали зрадницьки намагатись труситись, але в один момент на нього найшла злість, і на ту ситуацію в яку він потрапив, і на весь цей фронтирний збір сміття. Він втомлено буркнув:

- Хотів би ти мене пристрілити вже б зробив. І так знаєш.

- А ти придурку іще ефектніше прийти не міг? Завалив місцевого, притягнув якусь лярву. Он він я герой. Мені цікаво, що вас там вчать то тепер….

- Технік я. 

- Ахахах, що….що ти сказав?

- Он витягни термінал, глянь.

Бармен витягнув термінал, кинув його офіціантці, та піднесла до свого, термінал який мав би були налаштований на відкриття тільки по скану відпечатка пальця та сітківки ока Монка ураз розблокувався. Вона почала його вивчати. За кілька хвилин здивовано промовила:

- Ти диви шеф. Наш лицарь не бреше. Таки технік. Нова фрегат. Чув про такий?

- Знаю добре. Колись там мій брат служив. Ану хлопче, знаєш чим Нова особлива?

- Там ми всі хто проштрафився.

- І що ти вчудив? Що перше призначення туди?

- На флоті хотів служити.

- Кей, сідай. Зараз тобі принесемо товар та інструкції.

- А ви, що не будете іще щось там перевіряти?

- Все, що треба ми вже й так маємо. Термінал інфу злив як тіки но ти доходив до нас.

- То нашо то шоу?

Офіціант розсміявся 

- Та цікаво було як ти себе поведеш. Ну, й дівка біля тебе. Нафіга тягнув з собою? 

- Так сталось. Вона пропонувала ..- Монк почервонів.

- І ти як трушний лицарь даму вирішив нагодувати перед тим? Ото всі будуть ржати з мого рапорта.

- А що робити? Якби вона мене здала комусь?

- А те, шо вона втекла від Анатасів, і з нею й тебе занулять, ти не думав?

- Вже пізніше вилізло.

- Отож. Буде тобі урок. Не зв’язуватись із всяким.

Бармен відійшов від Монка, поставив пістолет на столик, витягнув сигарету й закурив. На відміну від Захарії цей курив якусь таку ядерну табаку, що в Монка очі полізли на лоба.  Той усміхнувся, уважно подивився на хлопця.

- Отож, товар я тобі передам. Все по інструкціях. Але, тут питання є. Що з дівкою робити будемо?

- В сенсі, що робити будемо?, - здивувався Монк.

- Не тупи, проблеми від неї одні. Злапають тебе з нею - накриється все. Це недопустимо.

- І …і що ви пропонуєте? 

- Ну а ти сам не здогадуєшся?

- В сенсі…ви здуріли?

- Блін, хлопче. Тут операція від наших друзів на кону, а він за шмару з фавел думає. Пропадемо ми з таким поколінням наступників.

Монк присів на крісло яке було під стіною. До такого він точно не був готовий. Так, що ж робити? І навіщо він потягнув її з собою в бар? Так би дав гроші, а там вже, і вона не пропала, але вона могла б його здати, хто він ж їй?. Бармен вичікувально дивився на нього. Ядучий дим повільно розповзався по кімнаті накриваючи все мов туман ранкове місто. 

- А якщо її вивести з фавел?

- Ну допустимо вийде це тобі, і куди ти її приткнеш?

- Не знаю… 

- Видиш, слухай, це ж звичайна шмара з фронтиру.

- Вона казала, що дитину має…мені здалось…

- Лопух, думаєш, вона могла казати щось інакше? 

П-омічниця бармена яка до того часу мовчала граючись з Монковим терміналом зненацька підняла голову й промовила:

- Шеф, не бреше. Я чула, що якась дівка змахалась від Анатасів. З дитиною, коли дитину хотіли продати в ….клуб Гіна.

Бармен брудно вилаявся.

 - А, що не так з тим клубом, - вирішив поцікавитись Монк.

- Е краще, тобі не знати, і не попадати туда, цілим не вийдеш. Якшо взагалі вийдеш…Так, що Анатаси її шукають, а вона в нас. Зараза, але, що іще очікувати від дилетанта. 

- А якщо я її таки виведу якось?

- Як, і що далі?

Монк замовчав. Дійсно, що робити далі він не знав. Знову запала тиша, і тільки дим кружляв навколо. Раптом в офіціантки задзвонив термінал. Вона глянула в нього й вилаялась.
 - Зараз, втекла наша проблема. 

- Як?

- Пішла у вбиральню, і звалила через вікно. Гроші лишила на столі. І нашкрябала на картонці, що далі сама.

- Буде тобі урок, як мати проблеми на рівному місці. 

- А чим погано, дівка знає, що провела мене до вас, там я її нагодував, а вже потім пішов до якоїсь дівки, - швидко промовив Монк.

- Бо шито білими нитками. В нас нема рудих. Та ще й з таким ім’ям. Чим керувались в центрі, як на таку операцію дилетанта призначили…

- Певно тим, що кілька разів перед тим наших іще в порту ліквідували. А малий уже тут, не тупи шеф. Він хоч і на дурня змахує але везучий.  - вставила свої п’ять копійок офіціантка.

- Ну може й так, - з дівкою, що будемо робити?

Монк витягнув свої скромні запаси, які іще зоставались в кишенях. Бармен єхидно глянув на нього:

- Що ти…

- А якщо ви наймете на якогось місцевого амбала який скрутить її, і виведе звідси кудись, дитину заберіть як заручника…

- І де ти такий геніальний план тримав?

- Та це я в фільмі бачив..

- Мать твою!!! Курсант! Фільм! МИ.ТУТ. В. Серйозні ігри граємо!

- Це не може може спрацювати, так як ти пропонуєш - знову встряла офіціантка, - ми іще більше себе засвітимо.

- Добре. Тоді ти пропонуєш? 

- Ага, так. Іншого варіанту нема.

Монк присів. Він робив все, що міг. Але не міг нічого сказати, що б змінило їх думку. Серце почало дико гупати. 

- На випий. Не алкоголь. Вода. І запам’ятай малий. Така вона ціна помилок. Ми всі робимо хрінові речі. А тут Фронтир. Бери товар, і звалюй. Ми про все подбаємо. Повір. Так буде краще. Дитину якщо що, ми в притулок віддамо….  

Офіціантка витягнула якусь чорну коробку. Підійшла до Монка, показала на руку. Той її витягнув, піднесла до коробки, коробка завібрувала. Монк напружився, але відчув як звідти вискочила якась стрічка яка миттю причепилась до його зап’ястя. Він відчув як скололо.