Розділ 17. Провідниця

Вони повільно йшли брудними вулицям повз якісь халупи, повз купи сміття та п’яних і нарків які валялись просто по цій так званій вулиці. Монк намагався не піддаватись емоціям, але після рідного Корду, ці фавели здавались йому пеклом на землі. О, знову я використовую терранську термінологію. Земля. Це ж одна з назв Терри. - машинально подумав хлопець. Тхнуло нестерпно. Майже голі брудні діти з цікавістю дивились на їхню дивну пару, як би він не маскувався, все рівно було видно, що він не місцевий. Все ж навіть потерта і ношена одіж яку дав йому Захарія була занадто добре для цього району. На противагу дівчина ледве волочила ноги. Колись чудове руде волосся тепер здавалось неживим, очі глибоко запали, вилиці випирали так наче вона голодувала останні кілька днів. 

- Ну й довго нам іще іти, - порушив мовчанку хлопець

- Я веду вас дорогою довшою. То є таке. Але ви не сірчайте. Напряму Анатасі. А я їм торчу. І вас вони примітять. І всьо нема вас.

- Ну дивись мені.

- Не бійтесі, не продам я вас їм. Альо ти куди преш рило п’янюче - закричала вона на якогось чоловіка який сунув прямо на них.

- Кая, даргая. Яка вустріч. На лавца, і звірушка, а дітьо дє діла?

- Відвали Анкорм.

- І пацана найшла. Сиш ти, фрірок зальотний. Баба ця торчить бабла канкретним пацанам. А ти паря с нею. С тебя піцот бу, як нєма то атработаш, - і чуоловік єхидно заржвав.

Та, що ж за день такий, - скривився Монк. Була ж чуйка мимо пройти, а ні поміг дівчина. Лицар бляха.

- В кредитах скільки? - вирішив залагодити справу тихо Монк.

- Опа паря, крідіти маєш, гага, щас нібудеш.

- Бля…

Чоловік спробував наскочити на Монка, хлопець відскочив, миттю виставив йому підніжку здоровило покотився по землі. Монк вирішив, що вже краще не геройствувати, і поки здоровило не піднявся копнув його в коліно, той зававив. З диким воєм мужик виставивши голову як бик почав підніматись, аби явно наскочити на Монка, але ураз смикнувся та осів. за спини вийшла Кая тримаючи закривавлену трубу.

- Урод, як давно я мріяла це зробити.

- Ти, ти, що ти наробила..

- Проблему вирішила паря. В нас ту мова коротка. А щас би прибігли його кенти. 

Монк хотів було щось відповісти різке, але тут його накрило. Він відчув, що більше не може, і його вирвало. Поки він блював дівчин методична перебирала кишені в штанах громили, й знімала його куртку. Витягла термінал, подивилась, взяла камінь розбила. Спакувала деталі в клунок з його футболки. Монк намагаючись не дивитись на труп, думав, що йому робити далі. З його везінням все пішло як завжди. Тепер, іще й труп явно гангстера з Анатасів… 

Відтягнувши ганстера в каналізаційний колектор Монк глянув на дівчину, і сумно спитав

- Ну, і шо далі? Ти з розумієш, що я тебе не візьму з собою. А життя тобі тут не буде.

- Пофіг, то не життя а мука. Буду й далі тікати

- А маєш як та куди?

- Не знаю… кудись з малюком втечемо, не перший раз. Та, і це моє діло.

Дівчина змовкла, і спробувала пришвидшити ходу, як на диво при її стані їй це якось вдалось. Монк також почав, швидше йти, і вирішив спитати за одну річ, яку він уже давно підмітив:

- До речі, помітив, шо ти й нормально говориш.

- Так я з нормального міста, мене просто батьки продали бо потрапили в недобру ситуацію.

- Що у вас тут за планета… - хлопець шоковано зупинився. Він з батьком продавав овочі, трішки м’яса. А ту людина за це так спокійно говорила. Боги, як це було простіше коли він перебирав склад, та кидав Джулі приколи. Чи ремонтував гідропоніку, і крадькома дивився на її начальницю.

- Йди давай лицар мать його зоряний. Вже дивляться, і так, а він стовбичить.

Він гірко посміхався. Іще недавно його так називала зовсім інша дівчина, яка просила не лізти в щось таке як він зараз втрапив.  Проклята СБ та їх місія. Проклятий фронтир. Сплюнув. Вишкірився на хлопця який проходив білян нього максимально зло, що той відсахнувся та понуро поплівся за Каєю. Благо термінал завібрував, а це означало, що до бару метрів сто.

Веселі Ніжки виглядали навіть гірше, ніж Монк очікував. Величезний, колись неоновий знак над входом миготів ламаними буквами, і від нього вже відвалилася частина літер, тому місцеві жартома називали бар просто "Веслі Ніж". Гучна музика гупала через стіни, і з дверей то й діло виходили то п'яні, то ті, хто вже не міг йти своїми ногами.

Монк з Каєю підійшли до входу, і вже зробили кілька кроків усередину, коли перед ними виріс амбал. Високий, товстошиїй, з руками, як у борця з передач про бої мутантів та кіборгів. Дивлячись на його небрите та спухле лице складно було зрозуміти, чим він більше займається — охороняє бар чи сам п'є тут щоночі.

- Стопе, — пробасив він і витягнув вперед лапу, перегороджуючи їм дорогу. — Ти — йди, а оця... — він зміряв Каю оцінюючим поглядом, — разварот, і хай валить в свою діру.

- Чого це? — спокійно, але напружено спитав Монк.

- Бо в нас, брат, не нічліжка. І не пункт прийому гнилого товару, — буркнув той, зморщивши ніс.

Монк глянув на Каю. Дівчина гордо виставили втомлену усмішку вперед, мовляв любуйся.  Вона справді виглядала так, ніби от-от звалиться. Вилиці гострі, як ножі, шкіра бліда, очі запалі. Куртка, знята з того громили, була завелика, а під нею ховалася брудна, давно не прана сорочка. Її ноги ледь тримали її, і вона просто стояла мовчки, притиснувшись до стіни.

- Вона зі мною, — Монк глянув на охоронця так, що той трохи примружився.

-  Та хоч із самим губернатором, мені похер. Тут такого гнилого товару не дають. Або валить, або — гуляй, малий.

Монк на мить задумався. Можна було відправити її геть, але це б точно відправило її до Анатасів,і плювати їй, що вона має борг. Він би покрив його, напевне. Може знову спробувати пару кредитів дати? І так вони уже знову привернули зайву увага, а цього зараз точно не варто робити.