Розділ 15 Ринок

Монк витер спітніле обличчя. Два тижні виснажливої праці, були позаду. Склад помалу став схожий на склад, а не звалище поламаних деталей. Рован та Бен були на сьомому небі від щастя. Все працювало, звичайно не ідеально, але він таки зміг дати лад з спадком його зникнувшого без сліду попередника. “Все ж таки робота на складі у Скотті додала мені розуміння, що та куди. Інакше іще б більше вбив часу на це” - думав хлопець. Він взагалі вирішив, що якщо ти вже перед дипломатами показушниками, які не можуть ні кроку без інструкцій, то з допомого місцевих ШІ написав кілька інструкцій які відсилались користувачам у відповідь на запит по його підтримку, і вже коли це не допомагало - то приходив сам. Звичайно, за декількома винятками. Так керівник посольства високоповажний Рональн Хан як і личить такому керівнику, мав найвищий пріоритет в його тасках, і він намагався максимально швидко опрацьовувати його виклики. Хлопець швидко зрозумів, що все посольство так само працювало, намагась максимально ефективніше вирішити запити кервника, бо характер його був іще той. Якось Монк чув як він недипломатично вчить правилам дипломатії Шона, одного з двох молодих дипломатів яких він бачив в перший день перебування в посольстві. Йому вистачило почутого, аби  викладатись при головному дипломаті на максимум і більше. 
Він уже закінчував роботу, й вирішив було перевірити, чи були якісь нові заявки, коли на терміналі висвітився виклик від Захарії. Взагалі Захарія останній тиждень показово ігнорував Монка, жодної зустрічі, навіть не дивився на нього. Монк в цілому й навіть був радий. Бо місія на яку він мав йти, і яка висіла Дамокловим мечем над ним, що не день то все більше лякала. Так спочатку він був на адреналіні, але от зараз чим довше чекав - тим більше його гриз черв’як сумнівів чи вийде в нього не облажатись. Так, він тамував все в роботі ,але від думок про те, що буде ти ніяк не втечеш…Здавалось ось, осі і він не витримає, і піде просити Захарію якось то все відмінити.
-Нагадую за свою заявку, - як завжди СБшник говорив напівжартома, - маєш час ?
-Так, сер, зараз буду.
-Чудово, а то я думав, ти вже про неї забув.
-Сер, ви розумієте, роботи море, - вирішив не дивуватись МОнк, і продовжити в тон.
За кілька хвилин він зайшов в уже звичний кабінет, пройшов до стола, дочекався кивка, й ніби почав перебирати термінал. Захарія підійшов до колекції зброї, натиснув непомітну кнопку на підставці, і в кімнаті почувся гул системи перешкод.
-    Ну, що стажер. Адмін ти норм. БігБос каже, що буде тебе просити перевести до нас.
Монк зблід. Ні, такого щастя як посольстві він не хотів. Так гроші тут кращі, умови. Але, що це все як він прагнув в космос, та й мав мету скочити вище голови й стати офіцером?
•    Файно. А тепер коли ти максимально зосереджений слухай. Транспорт в фавелу, я тобі організую. Оця твоя думав, що “викрадати тебе бандою”  - це фігня. Зробимо все природніше та простіше ти спутаєш маршрутний кар, і замість в центр сядеш у той що буде проходити в сусіднє місто. 
•    А причому тут місто?
•    Не перебивай.- Захарія витягнув сигарету, й закурив,-  От був нормальний солдат, ні побув в нас став як ці бюрократи. Питання перш ніж все почути. Далі, виходиш на зупинці ось тут. 
Він струсив попіл від сигарети в попільничку, й продовжив:
-    Маршрут я тобі скинув. Перевдягаєшся. Лахи будуть в рюкзаку, і далі вже в бар. І запам’ятай. Якщо що, я прикривати тебе не зможу довго. День, два. Також операція фактично проводиться тобою без прикриття, дублерів, та евакуації. Відчуєш себе агентом, не думаю, що сподобається, але це добра школа життя. 
Монк закінчив перебирати термінал, й сів на стілець втомлено розтерши обличчя.
-    Зрозумів сер. Іще якісь інструкцій?
-    Боїшся?
-    Так сер, я не герой. 
-    Чудово. Героїв нам не треба. Від них одні біди. Маршрут виходу, і мої рекомендації я тобі скинув. Прочитай, знищи. Ось код який видалить все без слідів. Коли починаємо?
-    Давайте почнемо завтра. Я ж таки маю деталі для корабля оглянути, а пройшло море часу, я іще не дивився. Продавці нервують.
-    Чудово. І пам’ятатай, твоя шкурка - в твоїх руках. 
Захарія усміхнувся, й поплескав Монка по плечі. 
-    Робота в нас така хлопче. І захищати республіку це не тільки ваші віу-піу, і метрами кораблів мірятись. Ну все. Розходимось.
Монк вийшов з кабінету, й відправився в сад. За два тижні, він уже звик до планети, до тиску повітря, й почав насолоджуватись, коли ти от так, можеш просто на кілька хвилин вийти та подихати повітрям. Зненацька йому в голову прийшла думка, як там Ешлі та її гідропоніка? Він усміхнувся. Знайшовся Дон Жуан корабельний. Це більше б Грімо пасувало, а от він не має часу відволікатись, але, як там Джулія. Звичайно, вони вже як друзі, але, але чи має він право думати про неї якось ось так, і взагалі не дивитись на інших жінок? 
-    Закуриш? - позаду як завжди майже непомітно підібрався Рован.
За ці два тижня, вони з старим техніком здружились на фоні спільної роботи та вмінню Монка слухати довгі монологи техніка про те яка система краща для видобутку якої руди.  Рован був настільки захоплений своїм хобі, та так детально та цікаво розповідав, що Монк навіть зробив собі кілька поміток, що і як краще в зоряному рудокопстві.
•    Дякую, ні. Подихаю вашим димом. 
•    Щось ти Монку на нервах останні дні. Тобі б відпочити. Знаю, що роботи море було, але ми не флот, гауптвахти в нас нема.
Монк скривився почувши про губу.
-    Що, ти вже й там побував? Як ти встиг.
-    Та, одна бійка в барі з Домініонівцями.
-    Рідкісні гади. Виродки. Вони тут майже всі системи скупили, й непомітно нас витісняють. Якби не наш посол, то нас, і звідси б турнули.
-    І, що наші нічого не роблять?
-    Та, в нас ж ця, як її там. Політика управління ескалацією. Радник Асліван якщо такого знаєш.
-    Чув сер. Але ми у флоті політику не обговорюємо. Нам головне аби казали куди рельсотроном вальнути.
-    Угу, донейтральнічаєте так, що рельсотрони у вас заберуть аби не було ескалації.
Рован сплюнув, кинув недопалок в урну, та пішов в будівлю посольства. МОнк задумливо дивився на захід місцевого Сонця. “І тут спадок Терри, скільки зір, а ми майже всюди називаємо місцеву зірку сонцем” якось подумалось йому. 
Ранком наступного дня, він за традицією відправив рапорти про план на день Ровану, Стюарту та Захарії та викликавши місцевий кар відправився в місто за покупками.
Гарячий вітер ніс запах гару, металевого пилу та чогось кислого від якого починало паршіти в горлі. — типове повітря ринку техніки на цій фронтирній планеті. Монк скривися, та закутався в шинель, пожалкувавши, що не взяв з собою якогось бафа чи маски на лице. Оглянувся по ринку- тут не було чітких рядів чи охайних вітрин, лише купи деталей, стелажі з запчастинами та імпровізовані намети, накриті брезентом.
Монк пройшов повз кілька торговців, швидко пробігаючись поглядом по товару. Йому потрібні були синтезатори для ШІ гідропонної системи — не найпоширеніша річ тут, але кілька торговців давали оголошення, що вони мають їх, то ж він намагався знайти потрібні ятки. Раптом його погляд зачепився за прапор із символом тритона. Здається щось таке він бачив в оголошенні у пункті як знайти торгівці на ринку.
За столом сидів худий чоловік у чистому комбінезоні. Поряд на вітрині акуратно розкладені сенсори, кабелі, невеликі реакторні модулі. Табличка говорила: "Тільки нове! Гарантія!"
— Шукаю синтезатори для ШІ гідропоніки.
— Нові? Є "АгроТек 9.5", остання модель. Сто років простоїть.
— А щось з покоління розпаду Імерії Терри? Там ТерраЗен2 чи 4? 
- Чуваче, в мене тіко нове. Ти, шо, антикваріат збираєш? Чи з тієї республіки, що хлам любить?
Монк скривився.
— Дякую, подивлюся ще.
— Ну-ну, надіюсь тобі таки повезе, — продавець корото засміявся.
Монк погуляв десь з 20 хв повільно кружляючи по ринку.  Раптом він відчув руку у себе в кишені, і інстинктивно не думаючи, схопив рукою за постать яка вже було збиралась тікати. Почувся здавлений зойк. Монк обернувся, й побачив миршавого невисокого чоловічка й максимально грізно промовив:
-    І що ця рука забула у мене в кишені?
-    Пп-пане, що ви собі дозволяєте? Я зараз полісів на вас викличу .
-    Раз, - Монк почав стискати руку все сильніше і сильніше, чоловік застогнав, - мені зламати тобі щось?
-    Та пішов ти,- пробурчав той, і витягнув з кишені макет блоку до синтезатора який Монк взяв чисто для того, аби на місці перевірити ШІ чи хоча б підійде зразу, а не після допилювання на станку.
Монк забрав деталь, та відправився далі. ”І оце варто, ризикувати здровлям зараз якогось макету, як ж вони тут живуть”
Поруч пролунав крик “Стій”, Монк не звернув би уваги, якби не відчув, що на нього хтось нападає, як вчив сержант Грудер, в останній момент він відскочив в сторону, і відчув як хтось гепнувся на землю з гучним грюкотом. Обернувшись він мало не присів, це був місцевий поліс. З червоним від лютті обличчям той вже почав ставати, та Монк вирішив діяти на випередження. 
-    Полісе, що це за шоу?
-    Фраєр, та я шас тобі…
-    Я не зрозумів, ви до кого тут фраєруєте? Ви хочете дипломатичного скандалу?
-    Парень давай мені тут не втирай…бачили ми тут таких. Щас миттю будеш давати пояснення моєму напарнику в камері чий ти там, і з якої нори виліз.
-    Мені нагадати, що у вас в законі за напад на громадянина союзника - Монк швидко витягнув термінал, та відкрив посвідчення особи, покрутив ним біля лиця поліса який було пробував вставати.
Поліс зблід:
-    Пробачте пане, мені просто доповіли, що тут якісь заїжджі фраєри буянять. Певно обізнався.
Монка тіпало. “Аякже обізнався ти. Цікава скільки коштує твоє обізнавання”- подумав хлопець. Хотілось провчити продажного копа, але невідомо скільки часу він би вбив на це, і чи принесло б це якусь користь, а не більше неприємностей. З гірким зітханням, він вирішив, що не буде розвивати конфлікт далі. І взагалі треба знайти ті трекляті блоки та звалювати, він уже не сильно встигав в таймінг який пропонував Захарія. Чекай, якщо йому злодюжки платять, то може мені дати пару кредитів, аби, і поліси злі не були, і злодюги бачили ,що я хоч молодняк, і іноземець, але пробую з ними по людськи?”
-    Зрозуміло. Вибачте сер, що ваш штовхнув, - дістав кілька кредитів з гаманця,- думаю це вам підійде в якості вибачень?
Поліс повільно підняв, струсив форму яка була в пилюці, і єхидно поцікавився:
-    Сер, ви намагаєтесь дати мені хабаря? Ви, мені закон, щойно цитували, а самі…
-    Та, як ви так могли подумати, - посміхнувся хлопець, - це просто подяка вам за пильність, та вибачення. Знаю в полісів служба не легка. Цілий день на ногах. Буду радий якщо ви вип’єте в кінці робочого дня за моє здоровля.
Поліс потягнувся було до рації, Монк напружився, здається його коліна почали потрушувтаись, але той вичавив іще одну посмішку, й швидко взявши гроші пробурчав:
-    Дякую сер. Гарного дня.
Монк розслабився, і вже було збирався розвертатись, коли поліс акуратно притримав його за руку й тихо промовив:
-     Як буде якась ситуація незручна, можете казати, що знаєте Ганца. Спробуємо помогти, але обережно. Люди тут всякі. Не буяньте більше, добре? Не всі тут готові спасувати перед республікою, думаю ви й самі все розумієте. - з цими словами він розвернувся й пішов в сторону службового кара, який невідомо звідки виїхав за той час поки Монк був зайнятий полісом.
Монк оглянувся шукаючи де б хоч на мить присісти. Всередині його колотило, він ледве стримував себе аби здаватись хоч трішки спокійним. Чудовий початок, і так славної місії. Зараза, щойно він дав хабаря, що далі? З’явилось відчуття, що він щойно викупався в бруді.
Повільно зайшовши до якоїсь задрипаної забігайлівки, де лунала якась місцева музика так, що здавалось зараз тріснуть вуха, він замовив фляшку Драгон-коли, випив, скривився від гидотного смаку, і як це п’ють місцеві? Що ж треба напевно почати набирати звіт про подію в посольство, додавши мітку для Захарії, що відкупився, і чи це було вірно?