Розділ 13. Посольство

Посольство Республіки на планеті Фронтиру виглядало як справжній форпост цивілізації серед хаосу місцевого життя. Будівля розташовувалася в самому центнрі посольського кварталу, створюючи образ грізної фортеці серед нездоланної дикості навколишнього світу.

Зовні це була масивна сіра конструкція з армованого бетону та сплавів, які могли витримати навіть ракетний обстріл. Стилістично будівля нагадувала строгий бункер із елементами сучасної архітектури. Вхід прикрашав великий герб Республіки — символ орла з розгорнутими крилами, який тримав спіральну галактику в лапах, орел мовби оглядав з висоти на цей неспокійний змореній війнами та розбірками світ. Під гербом виднівся девіз Республіки, вирізьблений латинськими літерами: "Ad Astra Per Aspera".

Монк помітив, що посольство було огороджене подвійним периметром: зовнішня стіна, що досягала трьох метрів у висоту, була доповнена автоматичними турелями та системою сканування. Внутрішній периметр який поєднувався з парком у класичному постЮСА стилі, де-не-де відсвічував енергетичними установками які навіть не приховували, що у разі чого тут буде запущено енергетичного бар'єра, який перетворить усе на мертву зону. На кутах зовнішнього периметра розташовувалися сторожові вежі, на яких чергували космодесантники та сторожові андроїди  в чорних екзоскелетах із нашивками Республіки на правому плечі.

Біля головного входу стояли двоє космодесантників, що майже зливалися з навколишнім середовищем завдяки своїй матовій броні. Їхні шоломи з дзеркальними візорами ховали обличчя, а на плечах красувалися плазмові карабіни. Їхній вигляд сам собою відлякував потенційних порушників, але якщо цього було недостатньо, з глибин будівлі часом чутно було важкі кроки патрулів.

Кари пройшли сканування, масивні ворота відчинились, і вони проїхали в ангар. Там їх уже зустрічали. Суворого виду офіцер з тактичним планшетом в руці, та двома андроїдами відсалютував космодесам, і вказав рухатись за ним. Монк було спробував також піти з ними та його покликали з іншої сторони ангару:

- Есін Монк? Прошу слідувати за мною.

Високий худий чоловік у костюмі техніка показав на технічний коридор, і відправився в іншу сторону від десантників.

- Я старший технік посольства Рован. Проте друзі та колеги звуть мене Ров. Можете також так звертатись. Отож, ви собі не уявляєте як я радий, що вас прислали до нас. Нарешті ми зможемо почати нормальний ремонт мереж.

- А хіба у посольства нема штатного співробітника?

- Був. Не буду приховувати від вас інфу. Але зв'язався з поганою компанією, і десь пропав у фавелах. Відтоді ми все або самі, або наймаємо місцевих підрядників. 

- Весело тут у вас.

- І не кажіть. Край дикий. Дім далеко. Всі місцеві, так, і готові або тобі щось продати, або тебе продати.

- І як ви тут витримуєте?

- Зарплата х-3 від норми. Вислуга рік за два. Рекомендації, просування по службі згодом. Он я вже дочці заробив на два гірничих трапспорта. Має свою невеличку фірму майже на фронтирі. Так, що, як бачите тут можна гарно заробити.

- Зрозуміло….я б певно так не зміг…мені корабель ближче…

Вони пройшли в приміщення яке нагадувало до болю склад на Новій. Той же набір несортованого електронного непотребу, кабелів, екранів, деталей від чогось, кілька технічних ботів просто валялись в стороні наполовину розібрані. Монк присвиснув:

- Ров, та тут роботи на місяць, а то, й і два. Коли ви писали, що вам потрібен технік, ви про це Скотті не вказували. 

- Вибачте, але ми вирішили, що з технікою має розбиратись спеціаліст. 

- А місцеві підрядники? 

- Ти здурів? Їх пустити сюди? Та вони вже винесуть половину складу. Були прецеденти.

Монк важко зітхнув, Рован сумно розвів руками:

- Знаю, але, що я можу зробити. 

- Можна тоді спочатку десь перекусити, а вже тоді я приступлю до роботи?

- Спочатку ви пройдете зі мною, - промовив хтось скрипучим неприємним голосом

- А ви хто? - вирішив запитати незнайомця  Монк.

- Офіцер СБ посольства. Спочатку ви маєте підписати документи про нерозголошення, ну, і також пройти невеличкий інструктаж. Рован мав вас відвести до мене, але так спішив, що знову забув.

- Слухаюсь сер, - вчергове зітхнув Монк.

- Та не хвилюйтесь ви так, я не довго. Я не такий зануда як мій колега на вашому кораблі. До речі він просив приглянути за вами. Каже грішки маєте, любите в пригоди потрапити..

Вони пройшли ідеально чистим коридором в кабінет офіцера СБ. На відміну від кабінету Андрсюса кабінет посольського офіцера швидше за все нагадував якусь виставку в музеї. Одну його сторону займали стелажі з раритетними лазерганами, якимось мечами, та кількома примітивними рушницями. Монк придивився, й очі полізли на лоба. Це ж були порохові мушкети. Таку рідкість він ще не бачив наживо. Іншу стіну приховувала велика карта зі шпильками які були наколоті в якісь точки. Посередині цього всього стояв стіл з кількома терміналами. 

- Ви вже пройшли курс з поводження на умовно дружніх територіях ?

- Так сер.

- Чудово. Прошу підписати ось тут, і ось тут.

- Це все? 

- Від себе тільки додам, що тут дійсно бажано не заходити в погані райони та фавели, а так, то майже все.

- Щось іще сер? 

- Так, знаю, що зловживаю своїми повноваженнями, але чи не могли б ви одразу після столової пройти до мене в кабінет і почати огляд мереж посольства звідси?
- Так сер без питань.

Монк козирнув СБшінку, вийшов в коридор посольства та відправився на пошуки столової. Після польоту тривалістю кілька місяців на кораблі, йому було трохи незвично перебувати на планеті. Повітря здавалось ідеально чистим, навіть занадто, так наче ти перебував десь у лазареті. Зникло відчуття якогось внутрішнього неспокою та тривоги яка час від часу вискакувала, коли ти розумів, що між тобою та порожнечею космосу тільки тонкі стінки корабля та купа старих апартів Нови які можуть вийти з ладу, і тоді буде біда.