Розділ 11.Республіка Вільна

–          Так, що там в нас, знову погоріли контролери гідропоніки? Монку, ти, що їх спеціально палиш аби бігати помилуватись на дівчат лейті Ешлі? - бурчав Скотті, - де я тобі знайду стільки запчастин.

–          Може закупимо щось в республіці Вільна? - Монк не полишав ідеї підкинути щось, що б допомогло йому відправитись на планету.

–          До речі ідея, я спробую Рікона загітувати, побачимо.

Монк посміхнувся, все ж таки все йшло до того, що він, і без Каспера має шанси потрапити на планету. За три години вони виходять з гіперу, й ідуть на республіку Вільна, де мали підібрати черговий взвод піхотинців які вже зачекались на ротацію.  А там якщо його ідея пройде - і Ріккон спробує купити блоки, то потрібно буде їхати на місце перевіряти чи вони працюючі, купувати кота у мішку через галонет Рікккон точно не стане. Ось тут є непогані шанси, і для нього, потрапити на планету, й виконати те завдання від СБ. Нічого такого, зайшов, вийшов. Принаймні він так сподівався. Інакше капітан точно йому не  пробачить походеньки.  Тим часом з БД підтягнулась інформація про республіку Вільна. Отож республіка займала однойменну зоряну систему з зіркою жовтим карликом на другій третині зоряного життя. Зараз планета, була просто еталонним набором контрастів, та вражала своєю бідністю і величчю які буквально були по сусідстві, столицю Драгон-сіті оточували дикі фавели в які навіть планетарна поліція боялась заїхати. Після падіння зав’язків з Терррою на планеті пройшла жорстока  громадянська війну, яка спалила на своєму шляху майжет всі сліди амбітної колонізації та плану на перетворення цього сектора галактики на перлину в Терранскій колекції. Лише кілька століть тому все було зовсім інакше: мегаполіси, розкішні сади, високі технології, що дозволяли спокійно жити навіть в умовах віддаленості від інших систем. Але війна змінила все. Столиця потрошу ожила, але й досі голо фото показували цілі квартали які буди зруйновані, і їх відновити сил не було. Колись величезні верфі зараз були просто покинути, орбітальний ліфт валявся за 300 км від столиці в центрі величезного кратера який знищив все довкола коли падав. Кілька раз Монк зустрічав попередження не заходити в фавели, та й по місту дотримуватись тільки кількох маршрутів які з натяжкою можна було назвати безпечними. Він забив в пошуковий адресу бару Веселі ніжки, й скривився. Так, його внутрішній хробачок який казав, що СБ підсунуло йому, іще ту пригоду не помилився. Бар знаходився в фавелі банди Анатасів, які славились особливою жорстокістю та кривавими ритуалами, його пересмикнуло. Як люди могли скотитись до такого, криваві ритуали. Так, і захотілось витягнути термінал, пошукати закладку, і якось спробувати натиснути 0, що місія неможлива. Але потім уявив собі зустріч із Віктором або його колегами, та передумав. Підписався на чужу шахову партію - значить відступати уже нема куди.

Скотті тим часом набрав Рікокна по зв’язку, та щось із ним говорив в своїй кімнати. Розмова почала вестись на понищених тонах. Монк включив навушники, та почав перебирати контролери гідропоніки. Так, оцей на деталі, от цей тільки змінити просто, а тут просто якось протралило забагато пилу, зараз його почистимо. Інколи в такій монотонній праці можна було якось забутись від всього того дикого клубка обіцянок, боргів та ситуацій в які він потрапив відколи зійшов на борт "Нови". За кілька годин, коли він невідомо яким чудом зумів реанімувати десь так з 10 контролерів, йому на термінал прийшов сигнал, що пора відбувати на тренування до сержанта Грудера. Цікаво, що ми будемо робити нині подумав Монк. Він піднявся, та постукав Скотті в двері. Його начальник любив такий ритуал. Цікаво звідки він про нього дізнався. Двері прочинились, Скотті як завжди вивчав якісь документи, повільно роблячи замітки в іншому терміналі.

–          Так ?

–          Сер, дозвольте відправитись на тренування до сержанта Грудера, контролери я перебрав, що міг то ніби оживив.

–          Мушу тебе засмутити, твоїх любимих тренувань нині не буде. Та й найближчим часом також.

–          Сер?- Монк напружився, що за біда знову.

–          Вийшло так, як, я і казав. В посольстві треба міняти мережу. Ці криворукі ламери знову, щось доламали. Також Ріккон прийняв твою ідею. Про контролери, поїдеш з ним на закупи.

–          Сер, але мені заборонена покидати судно.

–          Капітан вирішив, що мене відпускати з корабля не буде, планета неспокійна.  А тобі тимчасом зняв заборону покидати корабель. Знову розвієшся. Спроба 2 Цінуй

–          Дякую сер.

–          А тепер можеш йти відпочити. Повір, мандри шатлом іще та історія. І взагалі ти б там про наш відділ думав, як про гідропоніку. Що хочеш під ніжне крило Ешлі?

–          Н-ні сер, та я ж стараюсь усюди.

–          Все йди давай. Спуск на планету веселий.

Монк не знав чи радіти йому, чи починати готуватись до найгіршого. Та,і тим більше не давав спокою жарт про гідропоніку, останнім часом, він дійсно проводив там немало часу ремонтують той клятий рельсотрон та його електроніку. А тут вже й жарти пішли від начальника. Іще зараз Каспер підтягнеться, і, все привіт іще одна тема для жартів. Дзенькнув термінал. Він його відкрив, і дійсно там був наказ про скасування його перебування на гауптвахті. Та дозвіл спуститись на планету. З приписом підготувати заздалегідь визначений маршрут, та звітувати про своє перебування чергового кожні 30 хв, із увімкнутим датчиком геолокації на терміналі. Монк лайнувся, і тут в навушнику пролунав зацікавлений голос Каспера: