Розділ 8 Привіт від друга

 - Так, вам ось ці вітаміни, та ось ці стимулятори. Тут при вашому стилі тренувань ніяк – промовив Монку капрал медик, - звичайно ми взагалі проти стимуляторів, але думаю місяць такої гауптвахти вам більше нашкодить  без них чим з ними.

- Дякую, щось іще?, - він запитально подивився на медика.

Той широко посміхнувся, глянув у свій термінал

- Ні, можете бути вільні.

Монк взяв кілька таблеток які йому дав сержант медик, та повільно вийшов з мед блоку. Глянув на термінал. Було якось незвично. Зазвичай він іще дві години страждав на тренуванні, тоді йшов вірніше плентався, або й кілька раз його тягнули в їх кубрик, де він відрубувався. Можна було піти на вахту доробити дещо, з того, що було відкладено на колись. Ну, або піти на той триклятий 5-й склад де він почав інвентаризацію перед злощасною бійкою, але через гауптвахті тренування таки не доробив. Врешті решт, він прийняв рішення йти в кубрик, та спробувати відпочити. Це зараз він певно під дією стимуляторів взагалі герой, а як пройдуть? Знову буде як побитий дід. Зненацька корабель зі скрипом вийшов з гіперу, і мірно загудів коли увімкнулись суб-світові двигуни які використовувались для того, аби добиратись до об’єктів поза гіперпростором.

- Що штрафнику, насолоджуємось милістю капітана? – мовби нізвідки перед ним з’явився суб-лейтенант Рікон.

-Н-нні сер, пройшов обстеження, йду на склад, закінчу інвентаризацію яку не встиг був доробити, - про всяк випадок вирішив виказати активну зайнятість Монк.

Ріккон хрипло розсміявся.

- Ок. Праця це добре. Але маю для тебе дещо краще завдання. Скотті певно забув, але я просив був його список обладнання яке потрібно запросити в інтендантській раз ми летимо на базу флоту. Я йому писав, він мовчить. Нагадаєш?

- Так сер.

- От, й добре. А тепер рятувальник принцес йди краще відлежись. Стими Брома то добре, але повір як відпускає краще відлежатись. Вільний.

Монк потопав до кубрика. Андре та Людвік які вже пройшли обстеження мирно хропіли, і тільки Грімо як завжди десь не було. Останнім часом він попри дику втому час від час постійно кудись потайки ходив. Андре єдино питався чи він був часом не пробує десантуватись на борт до однієї дами яка його б’є на тренуванні, але рудий тільки віднікувався та віджартовувався. Монк же розсудивши, що це його справа де він тратить рештки сил, якщо звичайно їх має навіть не питався нічого, не ліз.

Забравшись у свою койку, він за звичкою  відкрив термінал, та вирішив зайти в соцмережі. Якось за той місяць він уже й забув, що можна там посидіти. Так, що там в нас. Ого. Айварі головний мажор його групи, який був сином начальника складу лінкору, радісно постив, що його стажування пройшло, і він тепер отримав направлення на курси артилеристів. Ну чого б не привітати. Монк почав набирати текст, і стер, потім знову спробував, і знову стер. Хотілось, щось таке, аби й підколоти, але так, аби одразу не було видно. Айварі взагалі був серед них як ворона. Чому він поступив до них, а не в якусь іншу академію яка готувала не по загальному, а по спеціалізованому профілю він так, і не казав. Врешті решт, він написав щось про шлях який важливий для кожного, і вже було думав вимкнути коли вискочило сповіщення від Джулії:

 - Рицар зоряний, ти там живий? Чи далі тебе боре дракон складу?)

- Пані, повірте на складі був не дракон, а так його тінь

- І де ж ви знайшли справжнього дракона?)

- Не повірите. Як вам Сержант космодес в ролі Смога? А мій вільний час в ролі скарбів які він забрав?

- Та-ак, так, а з цього місця по детальніше, як так сталось, що тебе ганяє космодес? Що у вас там за шоу, а не корабель?

Монк вже було думав описати їй коротко, але потім згадав розмову з Віктором, й вирішив, якось схитрувати.

- Мав я зробити інвентаризацію, але не встиг. От, і в якось покарання потрапив в список добровольців. Знаєш класно, заодно не буду тим кабанчиком яким ти мене бачила на тій станції.

- Кабанчик, це тваринка з якої в давнину робили стейки?

- Так, і зараз роблять. Прихильники натуральної їжі.

- Фууу, збоченці. Як можна таке їсти ?

Монк змовчав, що його батько якраз й таким і займався. Не в промислових масштабах, але так, кілька тварин завжди у них було на фермі. Якби не торгівля свинями та натуральним м’ясом для певних гурманів, то вони певно давно уже б пішли так з торбами по світу. Що поробиш, хоч, він і любив тварин, але добробут важливіший. Та, і навчання в академії оплачувалось за рахунок цих грошей. Колись він був питав батька чому він не заведе велику ферму, але той сміявся, що велика ферма то велика відповідальність. І тільки подорослішавши, та вивчивши весь список документів, які було потрібно аби відкрити подібну ферму Монк зрозумів. що дійсно, так. Вписатись в всі норми в них грошей не було. А так як вони, так жило зо кілька сотень ферм в регіоні. І всім було ніби ок. Хочеш жити  -то крутись. Монк поринув був в спогади, про рідний дім, аж тут пілікнуло нове повідомлення від Джулії.

- Лан, бачу ти не маєш часу. Пока.

Монк вже було думав написати їй також пока, але тут вийшло повідомлення від Каспера “Дурню, вона зараз образиться”. Монк спересердя на вредного ШІ вже було думав за проігнорти його, але потім зрозумів. що він йому написав. Він швидко включив термінал, й зробив запис з фронталки