Розділ 6. Пропозиція, від якої неможливо відмовитись.

В камері станції було затишно. Якщо камеру можна було назвати затишною. Монк присів на лавочку та потирав кулак який невідомо як встиг добряче так відбити об лице тімерійського лейтенанта. Він було почав думати, про щось своє, та враз двері камери з неприємним прочинились, й офіцер в формі поліції станції промовив:

- Енсін Грімо Вальдр, на вихід.

- Я нікуди не піду без юриста мого корабля, - спробував було заартачитись Грімо, але офіцер його грубо обірвав:

- Чуєш ти, флотчик-зальотчик. Або йдеш або зараз по морді получиш і потягнемо. Покази будемо давати, і все. Знаючи ваш корабель думаю тобі це не вперше. Тільки ми поки по хорошому пропонуємо. Не роби собі гірше.

Грімо скривився, та поволі, підвівся, тихо прошепотів лайку коли став на ногу по якій добряче отримав, і повільно почовгав за офіцером. Хвилин за десять, вони вернулис. Грімо почавалав на лавку, а  офіцер подивився у свій термінал, й прочитав:

- Енсін-стажер Деметріус Монк, за мною.

- Деметріус, он воно що,- встиг було почати жартувати Людвік, але під злим поглядов офіцера замовк.

Монк пройшов за офіцером в кімнату у якій його вже чекав чоловік у формі капітана флоту. Чоловік був досить дивним. Він придивився, й з подивом відзначив, що він був настільки середньостатистичним, що відвернувшись ти б його уже й забув. Офіцер подився на поліса, й зненацька сказав:

- Дякую. А тепер залиште нас з затриманим наодинці.

- Але пане , наші протоколи…

- На мене не поширюються. Йдіть попийте кави. Обіцяю з ним все буде добре.

Офіцер станції вийшов в двері, тим часом таємничий чоловік відкрив термінал, набрав код, й єхидно посміхаючись сказав:

- Як необачно з вашого боку курсанте, а ні, вже енсіне-стажере, ну чи бувший стажере Монку маючи мітку політично неблагонадійного громадянина нашої держави провокувати бійку з нашими друзями тімерійцями.

Монк мало не оторопів, коли почув, що він має мітку політично неблагондійного. Це ж чорна мітка яка ламала все твоє життя. Офіцер тим часом люто зиркнув на нього:

- А може ви це й спеціально влаштували, на замовлення родійців або центанців?

- Але ж ви знаєте, що я нічого не провокував, - спробував було марно виправдовуватись Монк.

Чоловік підійшов впритул до нього, й так лагідно глянувши промовив:

- Дивись, допустив я тобі вірю. Але уяви яка є класна відмазка у полісів станції які прибули на виклик запізно. Це ж подарунок. Відриваємо ми рапорт, і що бачимо?

він витримав ефектну паузу, відрив термінал, й повільно почав прогортати текст поки не знайшов фрагмент який його цікавив й зачитав:

“ Було встановлено, що політично неблагонадійний елемент (енсін-стажер з rорабля “Нова” Деметріус Монк) брав участь у бійці. Виходячи з вказаного вище, маємо підставу вважати, що це було провокацією яка мала на меті спро

- Але свідки, - мало не закричав Монк.

- Свідки скажуть, те, що поможе їм тут, і далі нормально жити. Ви іще, що не здогадались з якої я служби, -промовив чоловік й підняв руку на якій миттю зявився браслет.

Монк придивився. на ньому було зображено стилізованого Хорта. Зараза. СБ, іще й політичний відділ. Він зблід. От тепер ноги йому підкосились. І як він не зміг здогадатись раніше, коли чоловік вигнав станційного поліса.

- Ви сідайте, сідайте, - промовив СБшнік, з неприємною посмішкою.- зараз будемо думати, що з вами робити. Ви ж самі розумієте, ситуація в якій ви опинились не проста. Проте я впевнений, що разом ми зможемо знайти рішення яке влаштує нас обох.

- Послухайте, ви ж знаєте, що я звичайний випускник техучилища флоту. Ви ж знаєте, певно читали мою справу. Ну як я можу бути якимись агентом. Я ж навіть рідної планети не покидав майже. Хіба, що з курсантами училища.

- І тим не менше зараз ви тут. І в нас бачу діалог не виходить. Повірте, у ваших інтересах, аби він вийшов.

- І, що ж ви хочете від мене?

- Та нічого такого, - СБшнік протягнув Монку свій термінал.

Монк, взяв термінал, й побачив, що йому пропонують зобов’язання про співпрацю. Як говорили в простонародді “продати душу Гарньє”. Монк звичайно як, і всі чув, що таємна поліція або як їх іще називають Хорти мають всюди агентів, і потрібно бути обережним, як говориш на всякі слизькі теми, бо не знаєш, де може бути агент охранки. Але, щоб аж так. Щоб його вербували. Хлопець розсміявся.

- Послухайте пане. Думаю тут якийсь жарт, чи помилка.

- Про, що ви говорите? – чоловік глянув на нього здивовано.

- Ну навіщо нашій охранці, дому Хортів мене вербувати, хто я такий? Енсін-стажер з корабля штрафників. Іще й ви кажете неблагонадійний. Нахіба я вам? В мене нема ні кар’єри, нічого, ні перспектив з такою міткою, і стартом. А тут цілий агент мене вербує.

- Ніколи не знаєш де хто пригодиться,

 СБшнік відійшов до вікна, виглянув в нього, дістав пачку сигарет, й з задоволенням затягнувся. Хмикнув, обернувся, й простягнув пачку Монку:

- Будете?