Розділ 5. Бійка на Ашкелоні

- Так, і хто в з вас додумався провокувати  Талмарійців,в барі? Вам, що мало того, що  в кожного в особовій справі стільки гріхів, що ось-ось вас попруть з флоту, так ні, їм треба йти в тамарійський бар, нажертись там, приставати до них.

- Сер, та ми не планували, що так вийде….

- Енсін Грімо, мовчіть. Заради всіх богів космосу. Не планували вони.

Монк стояв разом з сусідами по кімнаті,в камері станції Аршелон-3 виструнчившись як, і всі інші та слухав як лютує капітан Джонс. А лютувати було за що, він пригадав як усе починалось кілька днів тому.

    Монк нарешті закінчив перебирати склад номер два. А також 3 та 4. Звичайно часу в нього це потягнуло море, а якщо точніше три довгі тижні поки корабель патрулював простір республіки по одному капітану відомому маршруту він все перебирав та перебирав обладнання на складі. Як і говорив Скотті, найкращий спосіб познайомитись з тим, із чим він буде працювати, це то все промацати. Тим більше враховуючи, що корабель був старий постійно треба було все ремонтувати та міняти. Поки Монк все інвентаризував, Скотті чи Вінкс постійно відправляли на склад когось з матросів корабля які були приписані до їх відділу. Ну, або й бувало, і сама сержант приходила по якусь специфічну деталь до системи, чи якийсь блок до старого компа.

- Слухай Вінкс, а чого Нову, іще не списали, - спитав її Монк, під час одного з таких відвідин складу.

- Ти, що того? А чого б це її списувати?

- Так це все старе, розвалюється. Я порився на складах так все рухлядь рухлядю. Та, і диви, ми тут не скільки адміни, а як ремонтна бригада, постійно, щось міняємо, додаємо, видруковуємо на 3д принтерах як такого нема на складі. Як корабель іще досі то на льоту, він ж вважай небезпечний для всіх.

- Ех ти, молодо зелено. Кажеш корабель небезпечний, а ти згадай, що ми тут за екіпаж. Ти он, чому сюди потрапив?

- Бо хотів на флоті служити.

- Ну це, ти. А інші, спитий он свого дружка Енсіна Грімо, що він учудив. Чи Андре який був розбив три шатли. Та й інші не кращі. Січеш чи флот буде таких шкодувати

- І ти, щось витворила?

- Ні, просто з дитинства мріяла про нову. Та, ясно, що так.

- А …?

- Нє, не скажу. Ти давай перебирай, перебирай. Роботи море.

    Монк хмикнув та пішов далі копирсатись у старих блоках. Взагалі він вже й втягнувся в такий режим. Цілий день гаратаєш як дикий, поставив собі навушники, слухаєш якусь книжку, якщо хтось приходив Каспер слав йому нотифікашку. Паралельно він пару повідомлень Джулі, вона тобі. Терпимо. Не так звичайно він уявляв свою службу, але починати з чогось треба. Навіть якщо ти як прикалувався Андре став енсін-барабашка з складів комп'ютерної техніки. Взагалі за цей місяць він  на диво здружився зі своїми сусідами по каюті. На диво, тому, що в академії флоту, він так, і не мав друзів. Більшість вихідців з флотських сімей з нього або намагались не помічати, або пробувати використовувати як джерело для насмішок. Монк кілька раз так попавши в різні неприємні ситуації просто ігнорив надалі всіх, а тут он воно як пішло. Можливо давалось взнаки, що бувши штрафниками хлопці якось й не звертали уже увагу на бундючність типових флотських. Хай там як але він вперше за 4-ри роки навчання відчував, що більш менш щасливий. Як випадала можливість, вони з хлопцями різались в карткові ігри, чи травили якісь жарти. Хоч таке насправді рідко вдавалось, адже вахти в 3-х однокімнатників Монка як правило випадали так, що вони весь час були зайняті як він спав, і навпаки.

            Отак поволі вони й мандрували. Після перебирання складу 4 Скотті викликав Монка до себе.

- І як тобі робота стажисте?

- Чудово пане Лейтенант, я правда трішки уявляв службу, але в цілому ок.

- Добре. Раз склади тобі уже набридли, та й попрацював ти там чудово, перебрав, те, що ми роками не могли до пуття довести слухай наступний наказ.

- Так

- Завтра ми прибуваємо на станцію Аршелон-3. Станція транзитна, але ми там пробудемо дні 2. Отож на той час я тобі даю вихідні. Зможеш пройтись, відпочити від корабля. Повір помагає. А то, я бачу, що ти вже трішки плавишся. А роботи в нас багато, так, що зараз можеш почати вивчати нашу схему планового обходу корабля, скоро тобі на вахти в поля. А завтра на станцію

- Дякую сер. Дозвольте приступити.

- Вільний.

Монк пішов за своє робоче місце, за яким вже не був останні три тижні, запустив термінал, та набравши код доступу взявся за завдання від Скотті. Згідно з планом він мав планово перевіряти деякі системи в технічних шахтах корабля щодня. В новіших кораблях були технічні дроїди, але на Нові видно їх так, і не вдалось чи запустити, чи призвичаїти, бо була примітка " тут дроїди не працюють, навіть не мрій". Звичайно такі обходи іще той треш, але після складу Монк уже був, і не проти. Закінчивши, він відправився в столовку, взяв черговий обід, та сівши за столик почав вивчати інформацію про станцію, коли це раптом біля нього з гучним крехтінням хтось приземлився на сусідній стілець

- Опа, а що, ми тут робимо, знову пишеш поеми невідомим дамам? - трішки єхидно спитав енсін Людвік.

На відміну від інших двох енсінсів з каюти Монка, він постійно намагався його за це підколоти. Грімо тільки посміювався, і говорив, що Монк просто іще не гуляв по справжнім домам розпусти, і не бачив місцевих чарівниць, і це все пройде як він доторкнеться до того чарівного світу, Андре було якось всерівно. А Людвіка вічно тягнуло позубоскалити. Він десь був навіть найшов якийсь ванільний дівочий роман про любов, і урочисто скинув його Монку. Посміюючись, що по перше то посібник, а по друге інструкція до дій для молодих іще незрілих кадетів після академії, які повні рожевих мрій про лямбоф.