Розділ 4. Робочі Бууудні.

Монк зайшов в кімнату й побачив 4-ри ліжка по двох сторонам між якими були дві двоповерхові тумби. Також кімнатка мала невеликий складний столик, та шафки на стіні. - От так, верхнє місце твоє. Зверху є шафка. Тримай схему. Душ в кінці коридору. Столова в центральному поверсі. З хлопцями познайомишся певно після кінця вахти. Добре, ти тут освоюйся, вивчай доки. А я на центральну палубу в відсік вахтових. Бувай.
 Він тільки встиг закинути свою сумку на вільне ліжко, як завібрував термінал. Відкривши його хлопець побачив схему проходу та підпис від Лейтенанта Скотті "За 15 хв чекаємо тебе в нашій робочій румі, схему додаю." Хлопець зачинив двері, та слідуючи за схемою відправився в кімнату.
Адмінка на відміну від інших приміщень виділялась масивнішими дверями на яких хтось намалював привид, ну а також тим, що знизу був підпис "БУ". Хлопець підніс термінал до замка, щось клацнуло, грюкнуло, завило. Двері були зачинені. Хлопець іще раз просканив термінал. Двері мовчали. Тоді він просто натиснув на них. Двері пискнули "Йой не лапайте мене, це вульгарно". Монк зненацька відскочив, та вилаявся. Двері прочинились. За ними стояв Лейтенант Скотті який широко посміхався:
 - Я так бачу ти з Каспером здружишся.
 - Каспером сер?
 - Це наш ШІ, любить прикидатись привидом. Десь побачив фільм з Терри. От й сподобалось фіглювати.
 - Сер, це був мультфільм. 
 - Що?
 - Вуууу, уааа - зненацька завило, - а я бачу наш новий колега обізнаний з маскультом Терри. Скотті, а не можна нам його було одразу виписати, а не тягати цю зануду Вінкс? Вона навіть жартів не розуміє. А цей во, бач, знає.
 - Каспере, я тебе прошу. Ти прогнав тест мереж в 4-й кімнаті? А як там облік зламаного ? 
- Та хай малий тим займається. Я тут іще нарив 4-ри сезонна Зоряної Брами. Поки не прожену себе в ролі Полковника О,Нілла мене тут нема. Та й взагалі, ви мене відриваєте від важливих справ.
 І з цими словами щось в кімнаті гупнуло, лампа на столі за Скотті замиготіла, та й все. Стала тиша. Було тільки чути, як поскрипує сам корабель він навантаження, та десь вдалині гудуть реактори. Монк оглянув адмінку. Таке враження було, що він потрапив на склад. Всюди були стелажі з різноманітним комп'ютерним приладдям, деталями, моніторами як цілими так, і тріснутими та побитими. В кінці кімнати був стіл з кількома наборами інструментів де трудилась молода рудоволоса дівчина в комбінезоні техніка. - Ти проходь, проходь. Отож, Вінкс - це наш новий стажер. Буде помагати нам там де ми не справляємось.
 - Монку це сержант Вінкс, донедавна такий ж стажер як і ти, правда не з училища,а вислужлась з солдат. Я так вирішив, що поки ви будете працювати в парі. Ти, аби натаскатись як, і що воно в нас є. Тобі Вінкс також буде на користь повчити новачка. Готовий до праці?
 - Так сер.
 - А не здивований, що ти тут не будеш командувати ніким? Ти ж ніби курси на молодшого офіцера проходив. 
- Сер, вже зрозумів, що на Нові все не так як на флоті.
 - Но-но, ми флот. Тільки не завжди, і не всюди.
 - Зрозумів, отож, що мені робити? 
- Тримай в термінал список тасків. Буде добре, якщо зможеш закривати хоч один на день. Якщо що питайся мене чи Вінкс. А зараз ходи. Покажу тобі твій термінал.
Скотті звернув направо, відсканив термінал, й пройшов у відчиненні двері. За ними була каюта з кількома столами, зі стаціонарними терміналами, та о чудо невеличким диванчиком зі столиком. Два столики мали увімкнуті термінали, третій же нагадував швидше збір деталей. То тут то там валялась якась частина від клави, блок від компа чи кабельок.
 - Ну зараз побачимо, що вас там вчать на курсі компа. Збереш собі місце робоче, чи допомогти?
 - Думаю зберу сер
 - Чудово проступай. 
Монк повільно підійшов до стола Ага, що тут в нас? Так, два екрани які можна використовувати як звичайний екран так, і як сенсорний термінал, кілька блоків від стаціонарних компів моделі Блок-248, та головне втричі більше блоків живлення, та управління ніж треба було. Монк посміхнувся, й подякував Конту Рабану, їх викладачу з адміністрування, який свого часу ганяв їх до сьомого поту на загальному курсі адміністрування. Хоч дехто й питався нащо, їм, людям яким простіше все змінити, чи на 3Д принтері видрукувати, старий посміхаючись казав, що всяке буває, та ганяв іще нещадніше. Отак це сюди, а це сюди, це відкладаємо, бамц клац, корпус компа став на місце. Один є, а де ж другий? Ага, а другого не було, це йому просто підсунули корпус від, хм, а від чогось. Гарний жарт. Монк перевірив все, ніби на місці. Вставив блок в спеціальну нішу. Під'єднав кабелі до терміналів, та натиснув кнопку запуску. І нічого не відбулось. Хм. Скотті та Вінкс стояли збоку та посміхаючись дивились як Монк намагається розібратись, а що ж тут не так. Він іще раз перевірив всі кабелі та з'єднання. Ні нічого. Окей. А якщо з блоком живлення щось не так? Вийняв з ніші компа. Зняв пази та почав його розкручувати, ага, он вона де собака зарита. Хтось акуратно, дуже акуратно так, що з першого разу й не помітиш поміняв ЦП блоку на невідповідний. Хлопець хмикнувши повернувшись до Скотті та Вінкс спитався:
 - А можете подати ЦП до цього компа, якщо є?
 - Тримай.
 Монк вставив, іще раз перевірив все, чи на місці, акуратно вставив його в паз, та натиснув кнопку. Брумц, бумц, бах в кімнаті погасло світу. Завила сирена. Щось зашипіло. Хлопець з брудною лайкою відскочив від проклятого компа. Відскакуючи він не помітив, що й зачепився за стола, й полетів на шафку на якій було складено все обладнання яке не помістилось в головній кімнаті адмін приміщення. З голосним грюкотом на нього почали падати коробки та термінали. Бух, щось масивне вальнуло по лобі, та так, що в Монка закрутились зірочки перед очима. Брудно вилаявшись він спробував вибиратись та знову за щось перечепився й бухнувся прямо під ноги Вінкс.
 - А гарно я тебе розіграв, - зверху долинув щасливий голос ШІ?
 - Та йди ти, спорчений набір коду, - буркнув злий та розгублений Монк.
 - Шеф, тут мене ображаються буду жалітись.
 - Каспере, ти ж сам перегнув палку, - сміючись сказав Скотті.
 - Звідки я міг знати, що наш кадет такий лякливий зараз пішов. Вінкс тіки вилаялась, Торвальд екран головою зламав, а Ган бідосі взагалі свідомість втратив. А цей взагалі, тікати хотів.
Насміявшись Скотті витер сльози, й повернувся до Монка
 - Ти не дуйся, традиція в нас така. Правда ти мав тільки зібрати своє робоче місце, і виявити, що не так. Каспер ж, бач вирішив приколотись. Помогти тобі з прибиранням?
 - Та ні сер, справлюсь й сам. Тим більше я дійсно міг і не так б злякатись.
 - Ну як хоч. Ок, тоді прибирай, й берись до задач. І пам'ятай якщо що, можеш спокійно питатись чи в мене, чи в Вінкс. 
- Дякую сер. 
Монк стиха проклинаючи зловредний ШІ почав прибирати кімнату, то тут то там знаходячи сліди своєї спроби відскочити від компа. Зібравши все на до купи, він помітив, що один зі стелажів має вирване кріплення. Монк почав озиратись де ж би знайти якісь болти та викрутку.
 - Не це шукаєш,- зненацька пролунав голос за спиною. Монк смикнувся ніби мав відскакувати.
 - Ну, що ж ти в нас таки то переляканий, - засміялась Вінкс даючи йому викрутку та пару саморізів,- давайте енсін-стажере приводьте все в порядок, та вйо по завданнях які нам нині нарізав шеф.
 Монк проклинаючи свою вдачу взяв викрутку, та почав приладнувати поличку до стелажа. Приладнавши її він поволі, і дуже обережно під насмішкуватим поглядом Вінкс почав складати все, що іще валялось. Старі монітори, кілька коробок які подзвякували чимось невеликим, і дивну рожеву клавіатуру, яка виглядала так наче була вкрадена з нічного клубу, і принесена трофеєм на Нову. В черговий раз хлопець задумався куди ж він потрапив, і скільки тут від флоту, а скільки від якоїсь дикої вольниці. І з цим це могло бути пов'язано. 
3 Дні потому
 - Каспере, я спеціально вивчу програмування, аби тебе хакнути, витягнути з твоєї затишної ШІ-шахти, та закрити в якійсь коробці, якщо ти не відкриєш мені двері на склад. - Гггг, бууу. Скажи чарівне слово
 - Каспере, скажу лейтенанту Скотті.
 - Та ну ти взагалі якийсь скучний став. Казав, ж тобі не водитись з Вінкс. Вона зануда, і здається, що це заразно. 
Двері зі скрипом давно не змащуваних петель відкрились, і Монк пройшов на склад. Витягнув термінал, й вніс в список того, що криво працювало, й інформацію про ці двері. Як його вже дістала та інвентаризація. Хто ж знав, що лейтенанту Скотті кілька років, а то й довше було не до цього. Монк вже перебрав склад техніки номер 1, і перейшов до складу номер 2. Сказати, що він був невдоволений цією роботою взагалі нічого не сказати. Те, що за задумом Скотті було завданням на півдня вже зайняло майже тиждень. Також список обладнання яке мало б бути, але його не було на складі 1 переважав понад 70-ть одиниць різних найменувань. І це не враховуючи того, що він знайшов там з того, що не мало бути. Особливо порожніх пляшок із пива здається з усіх барів галактики. Монк тільки півдня копирсався з дроїдом прибиральником та пакував усе в його бездонні міхи. Можна було звичайно сказати що він он робить вклад в боротьбу за порядок та переробку сміття на кораблі, але враховуючи, що попереду було іще 3 склади він щось взагалі впав духом. От тобі й посада спейссисадміна. Ти гребеш, перебираєш все на складі, і це він іще не почав перевірку обладнання в кількох рубках та відсіках та оцінку того, в якому воно стані. А цей таск висів з червоним(найвищим) пріоритетом від Скотті. Хто б міг подумати, що склади його так надовго затримають. Тим більше, він, і так відпрацювавши всію свою зміну в 8 годин лишався перебирати той хлам який валявся на складі, і прямо тут перевіряв чи він що працює, чи ні. Добре хоч був класифікатор, а то б стажер-енсін взагалі пропав. Хлопці в їх каюті, (Грімо, Андре та Людвик) вже й посміювались з нього, що іще трішки, і він перетвориться на якусь барабашку яка живе на складі, та мов той казковий дракон стереже скарби зі старого хламу. Зненацька корабель різко струснуло. Нарешті ми вийшли з гіперу подумав Монк. Цікаво куди це ми прилетіли, якщо врахувати, що були десь за сотню годин то ми могли прилетіти в одну з 12ти систем, якщо пам'ять мене не зраджує. В його кишені завібрував термінал, що означало, що вони приєднались до республіканської мережі. Монк почав перебирати пошту та гаклктбук чи є якісь листи. Так стандартна форма з флоту, про те, що йому нарешті відкрили рахунок у 2му республіканському банку, іще одна форма з академії з проханням надати інформацію відділу зав'язків із випускниками про те де він служить. Хм дивно. Як правило така інформація подавалась кадровою службою флоту. Монк зробив листові помітку нагадати потім. О так, пять листів від батьків. Мама як завжди просила бути обережним, адже й так вже майже сива, а в неї іще 2 його брати, та маленька сестричка. Батько писав, що він тепер гордо може з сусідами говорити, що його син таки пробився, і просив не відступати та йти далі, аби всім показати, що Монки це вам не аби що, а гордий та потужний рід. Дем посміхнувся, ну та, батько завжди був у своєму репертуарі. Тепер буде з рік перед всіма фермерами вихвалятись тим, що його син на флоті. Та гонорово попиваючи в барі старого Логана пивко казати "А от мій малий"... Монк подумав, а який він буде, як буде в віці батька. Швидко відписавши батьками, що любить їх, сумує, але служба цікава(він поглянув на штабелі деталей, чергову звалку, хмикнув, але ж не будеш батькам плакатись як той малюк) та, що він надіється, що це буде просто неймовірно як зможе колись добратись додому Монк вже було вирішив закривати термінал, коли він подав сигнал нового повідомлення в чат Галактикбуку. Монк відкрив соцмережу, й здивовано побачив, що йому написала Джулія "Бачу сміливості додатись в тебе вистачило, а далі, все патронів більше немає?))" Монк який уже було й забув за неї задумався. Відписати, чи проігнорити, з одного боку дівчина була цікава, красива, дика, але от те, що вона явно була родичка адмірала, обіцяло йому купу проблем в майбутньому. Особливо то на фоні того, що сказав йому капітан про його мітку. Та лан буде що буде подумав Монк й відписав:
 "Мене тут закрили як джина в лампі, кручусь як дикий, часу нема катастрофічно" Термінал завібрував "Алі Баба не врятує, рятуйся сам)"
 Монк мало не присів на старий термінал. Чого, чого, а такого він не очікував від Джулії. Адже казка про Алі бабу та сорок розбійників була не дуже то й популярна серед дітей республіки, тому й він вирішив дати таку відповідь аби заінтригувати її, а тут на тобі. 
"Я й не думав, що ти цю казку знаєш"
 "А то тільки курсанти які в космос рвуться в нас фанати старовини?" 
"Та ні, але я здивований чесно" 
"Батько мені її колись розповідав" 
"Ааа, зрозуміло" 
"А ти звідки знаєш?" 
"А я фанат старої Терри"
 "Мрієш знайти де вона пропала?)" 
"А хто не мріє?" 
"Я он не мрію, ти ж знаєш, що під кінець вони всіх так дістали, що не пропади би та Терра, то була б якась галактична війна. І цілком заслужено"
 "Оу, не знав, чесно"
 "Якось розповім. Лан буду бігти на вахту. Але ти не тупи, бо ображусь)-