Розділ 3. Мріяв про корабель? Служи!

       Зненацька на терміналі вибило. “Замовлення очікує вас вже 5 хвилин. Автоматичне скасування за 2 хв. Просимо пройти забрати його в віконці 3”. Монк прожогом кинувся до віконця, схопив його та механічно став їсти гортаючи фотки на сторінці Джулії. Знаючи своє везіння він не здивувався, коли побачив, що вона мало того, що із спадкових військових, так, іще й має фамілію Хамерман. Мало того, на одній з фоток, дівчина була разом з адміралом Отто Хамерманом, який на початку своєї карєри, тільки но отримав під командування старий пошарпаний рейдері
“Корісанд”, одразу ж пішов у рейд та під час рейдування розніс базу піратів у Дикому секторі врятувавши немало бранців, яких уже готували на продаж в імперію Ксіон. “Цікаві я вмію заводити знайомства” всміхнувся хлопець. Допив напій та відкрив службову теку, і почав вивчати все, що йому скинули.

      Годинку потому, він з сумом оглянув кафе, та проклавши маршрут до порту відправився шукати корабель на якому йому судилось служити найближчі роки. Як завжди в час коли він хвилювався хлопець йшов пішки. Звичайно можна було сісти в якусь трубу, та миттю пригнати до корабля, але традиція є традиція. Тим більше за цей час він би й заспокоївся, й морально себе приготував до того, що його там чекає. А враховуючи, що Ріккон та Скотті мали іще той видок, а також, те, що він таки не знайшов у планетарній мережі фотки “Нова” то його почали терзати смутні сумніви, що щось буде як завжди з ним не так. Якраз з того треклятого вибору. Коли він так, і не отримав ніякого направлення. Він до речі, й досі не відповів на кілька питань від одногрупників куди то ж його відправили, і чи взагалі він знайшов місце. Тут вже краще побачити, що там буде. Повезе то й буде  ок. А якщо та “Нова” якась супер шпигунська, і він випадково вибовкає якусь таємницю. Знав він цих мудів СБ як республіки так, і з СБ флоту.

      Аж ось термінал процідив ”Ціль за 40 метрів”. Пройдіть ліворуч, тунелем 4, і будете на місці. Монк слухняно пройшовся маршрутом. Зчитав сканер на шлюзі й пройшов в док. Нууу, цього варто було очікувати. Бабця вона, і є бабця. Але "Нова" виявилася не просто бабцею — це була прародителька всього республіканського  флоту з тих часів воли вони були тільки скромною факторією третьої республіки Терри. Монк застиг, коли побачив корабель перед собою. Старий, іржавий, подряпаний — але хлопець впізнав його. Звичайно корабель класу "Шукач Імператора". Колись вони вважалися шедевром терранської інженерії, символом найвищих досягнень людей з цієї далекої прародительки всіх людей галактики, на яких вони навіть готувались до мандрів в Андромеду та Магелланові хмари. Правда це все було якраз перед тим, як гіперворота до Терри назавжди закрилися, і ці плани як, і кораблі лишились лиш мовчазним нагадуванням амбіцій терранців.

    У дитинстві Монк бачив рекламний ролик на ГалакТюбі, де ведучий з блиском в очах заявляв, що служити на такому кораблі мріє кожен космофлотчик у галактиці. Тоді це справді було щось неймовірне — надійний, оснащений передовими технологіями, справжній красень. Але зараз...

    Корабель виглядав як витвір стародавнього мистецтва, забутий та віднайдений у на цвинтарі кораблів які лишились після війни за незалежність від Протекторату Ліри. Довжиною він був близько 400 метрів, та нагадував масивний, злегка приплюснутий конус із зрізаною верхівкою, до якої ззаду неакуратно причепили циліндр із чотирма величезними гіпердвигунами. Збоку корпусу стирчали рельсотрони дальнього бою та торпедні апарати, виглядаючи більше як незграбні відростки, які наче навмисно лишили недемонтованими. Рядами виступали лазерні гармати які прикривали корабель в ближньому бою І це все могло б мати свою сувору естетику, якби корабель не був таким занедбаним.

Латки й зварні шви вкривали корпус неначе мереживо рубців на тілі ветерана, який пережив не одну сотню жорстких битв. Боги, Монк був впевненим, що він, і був ветераном сотні космобитв. Один із причалів для шатлів здавався абсолютно чужорідним, ніби його просто зняли з іншого судна та прикрутили тут абияк. Вірніше він таким й був. Монк впізнав причал від значно новішого класу “Шукач”. Торпедні порти, розташовані по боках, частково були заварені чи закриті металевими пластинами, що грубо вирізнялися на фоні оригінального корпусу. Деякі плити броні не збігалися за кольором, наче вони взяті з кораблів різних епох.

Обшивка корпусу, темна від часу, здавалася ніби покритою  темно брунатною іржею, хоча в умовах космосу це фізично було неможливо. У багатьох місцях видно було сліди від мікрометеоритів, які залишили маленькі, але численні кратери, і чому їх не прибрали при плановому поточному ремонті? Масивні композитні панелі на містку корабля, схоже, кілька разів замінювалися дешевшими версіями.

Корабель виглядав так, наче зібрав на собі всю історію космічної техніки. Його минуле кричало про битви, аварії та нескінченні компроміси. Він міг би бути експонатом у музеї, але замість цього продовжував служити — зношений, але ще на ходу. Монк відчував якусь дивну повагу й водночас сум, дивлячись на це втілення епохи, що давно минула.

Монк пройшов до стійки реєстрації, та протягнув термінал для зчитування. Коли це раптом йому на плече опустилась рука.

 - А ти диви Скотті, малий таки не втік, коли помітив нашу бабцю. З тебе літра елю.

- Ну-ну, от так ми знач з майбутнім начальством починаємо справу? - Скотті був сама доброта та чемність.- та фіг з тобою, йдемо на шатл, і гайда тебе здамо капітану. А там вже Рікону як він його затвердить чи ні, то й взаємо хто виграв.

Монк поплівся за Скоті та Ріконом. Настрій який іще кілька хвилин тому був просто препаршивим, став взагалі ніяким. Оце ж треба так, аби самим фактом, того, що він прибув на місце служби уже й зіпсувавши відносини з начальством. Звичайно він не очікував від флоту килимів та тортів, але це все взагалі було не те, що не весело, це вже якось починало фарбуватись в колір далеко не шоколаду. А він ж іще навіть не ступив на борт Нови. Пройшовши шлюз, вони піднялись на борт шатла який як, і сам корабель явно був з якогось складу антикваріату, та на дивно в більш-менш пристойному стані. Принаймні все було надраєне, чисте, а головне працювало.