Розділ 37. Лексіан.

Лексіан.
З отвору в скалі злевітував Аргаріус, за ним Ксен з Інваром. Їхню появу не тільки я побачив, а й Зіандр. Аргаріус побачив мене і... Їх відкинуло, стараннями Зіандра звісно, на самий верх підземелля де вартували шакали й маги.
Я почав бігти до своїх, як мене зупинили шакали, їх було багато, один з них добряче поранив мене, гострими іклами, поки я відбивався від інших. Та я відомстив і вбив їх. І тільки знову кинувся до сходів, як мене зупинив підземний поштовх. Епіцентр руху, вівтар. І я очам не вірю... З отвору біля вівтаря, показалась голова змія, чорна і велика. Здається я щось чув про змія в Царстві Гель, чи то її брат, чи родич. Тільки виберусь звідси, займусь детальним вивченням міфології...
Я повернувся і направив на змія Аркан смерті. А потім подумав, що він вибрався з Царства Мертвих тому це навряд подіє. Як же його зупинити? Можливо допоможе стихія вогню, води? Чи...
Кері?
Моя Кері тут? Вона спускається з того ж отвору в скалі, що й хлопці... Але як вона тут і навіщо?
Їй допомагав спуститись професор Торсон. Я кинув у змія вогняне закляття, найпотужніше, що є в стихії вогню, а сам за дві секунди уже тримав Кері в обіймах.
— Як ти тут? Ти ж була у Зіандра?(Лексіан)
— Так, але я із ще двома енергетами вибрались і в безпеці!
— Що? — а я тут чекаю появи Кері, щоб врятувати...
Я був так радий бачити Кері, що на хвилину забув де знаходжуся, посмішка не сходила з мого обличчя.
Та звук змії, мене повернув на землю, точніше звук шипіння підкопченої змії. Змій ще досі був у отворі, який же він великий...
Висновок, вогонь його не зупинить!
— Кері, професоре, ви ж знаєте міфологію Старих Богів! Як зупинити змія, чого він боїться?
— Нічого Лексіане! Це величезний змій, навіть найсильніші Боги не могли з ним справитись, тому скинули в Царство Мертвих! — Кері дивилась на змія, й розмірковувала.
— Так, він нічого не боїться! — підтвердив слова Кері професор.
— То що, нам просто чекати, поки він нас зжере? — і справді, ми ж не можемо нічого не робити.
— Якщо подумати, то його стихія вода, він плавав у світовому морі, до вигнання... — і що з того? Не розумію до чого Кері це сказала.
Я знову зібрав силу і вклав її у стихію повітря, подих вітру, відкинув змія, в протилежну сторону від нас, даючи нам, ще кілька хвилин...
— І як ти знаєш, я була присутня на лекціях адептів факультету води...
— Кері швидше! — рявкнув знову я...
— І якщо усе залити водою, теоретично, то можна застосувати закляття холоду, тобто перетворити рідкий стан води у твердий... І змій не вирветься...
— Вирветься з часом...Він занадто великий і сильний! — зруйнував крихку надію професор.
— Так, тому можна змінити структуру води за допомогою простої формули й додати до неї ще формулу стазису! Так у лабораторії води, знешкоджували водяних істот, черв'яковоподібних які з'їдають усе на своєму шляху, вони практично не вразливі, у них блискавична регенерація і неймовірно швидкий ріст. Убити їх дуже важко. Тому в Академії Стихій і придумали спосіб, не вбивати, а відправляти у вічний сон... Схемою, яку я розказала...(Кері)
— Це може подіяти! Якщо ти пам'ятаєш схему формули! — бо я не вчив детально формули, тільки основні.
— Так, у мене гарна пам'ять!
— Ти дивовижна... Кері, я хотів, тобі дещо сказати...
Підземелля знову затряслось, частини скал, що виступали, відвалилися, зносячи все на своєму шляху. Змій подолав стихію повітря, тому я прикликав воду, на це пішло багато енергії, майже весь мій резерв, вода сочилася зі скал і наповнювала приміщення...
Змія мало що хвилювало, він одним ривком обкрутив нас, не вбив, ми ж потрібні живі...
— Лексіане!
Ксен, біг до нас, та через погане сприйняття магії в підземеллі, вона притупляє наші магічні потоки, й забирає, в тричі більше сили, ніж на поверхні, кинувся на змія з мечем...
Я з останніх сил, мечем, також проколювач змія, який стискав нас ще сильніше...
Ми у пастці, я, професор і Кері. Вода швидко наповнювала підземелля...
Я оглянувся на крик, Аргаріус проштрикнув мечем Зіандра, і він впав з гори й летів до нас, як змій проковтнув його...
Огидне видовище...
Вибух, хлопці об'єднали сили й напали на змія, що відволікло його і він випустив нас. Ми приземлились у воду.
— Кері!
Я міцно вхопив її за руку, й потяг до сходів, професор за нами.
— Лексіане, як вбити це чудовисько?(Аргаріус)
— У мене є план! Попередь усіх не заходити у воду!(Лексіан)
Ми швидко піднімались сходами на верх. Води було ще не достатньо...
А змія ставало все більше, і він досі не вибрався весь з отвору. Який же він завеликий?
Ксен, атакував повітряною стихією, та сили були в нього на межі. Інвар — стихією вогню. Тварюка все вивертався, й магію відбивала.
Кері каменем видряпала магічну формулу, і вказала які магічні потоки залучити...
— Аргаріусе, відступайте!
Я подав сигнал і приготувався, прикликав потрібні магічні потоки.
— Ви все зіпсували!
Усе сталось блискавично. Професор Торсон, зштовхнув Кері!
— Кері!
Я намагався магічно зупинити її падіння, заклинанням.
— Звідси магія не діє! На низу наполовину!
Кері приземлилась у воду.
— Лексіане починай, я витягнув Кері!(Інвар)
Торсон, я уб'ю його. Та всі мої старання відбивалися від нього. Він побіг до дверей. А я зосередився на іншому, Інвар допомагав Кері виплисти з води, поки Ксен з Аргаріусом блокували змія.
Усі на суші.
— Аква-якен-де-чар! — вода перетворилась на лід, та змій продовжував вивертатись, так що лід почав тріскати... — зе-агар-дзен!
Змій затих, чи точніше заснув у льодяному стазисі...
Усі прийшли сходами до мене, я взяв Кері за руку притяг до себе.
— Навіщо Торсон зробив це? — Запитав Інвар мене, а я сам не знаю.
— І де він? — Аргаріус, мокрий, як і всі, поранений.
— Я відволікся на формулу, він утік! І мою магію він відбиває! — пояснив я іншим.
— Це не можливо! Він людина! — так, це не можливо... Я також це розумію.
— Потрібно запечатати це місце, щоб більше ніхто не зміг ним скористатись! — скомандував Аргаріус.
Ми йшли на вихід, усі поранені, з майже порожніми магічними резервами.