Розділ 35

Кері. Об’єднання сил

Усі зібралися в кабінеті Інвара: Ксен, Інвар, Алтеріан, Лісандея та Аріленна. Така собі нарада. Найперше й найголовніше питання — як визволити Лексіана з лап Богині Гель. Наступне — як знешкодити Зіандра, бо враховуючи його магічну підтримку, зробити це буде надзвичайно складно.

— Можна об’єднати колективно магію, — запропонував Інвар.

— Ми це вже робили. Не допомогло… — одразу заперечив Аргаріус.

— Для початку потрібно відкрити двері в підземелля, — нагадала всім Аріленна.

— Ми виходили з підземелля іншим шляхом. Там було кілька дверей, і ми чули звуки. Думаю, якщо піти саме в ті двері, то зайдемо до вівтаря, де Лексіан. Ну й Зіандр, — я розповіла про шлях, яким нам вдалося вибратися.

— Кері, не розумію, як вам вдалося вийти з підземелля, попри шакалів і навіть так, що Богиня Гель нічого не зрозуміла? — запитала Аріленна.

Я поглянула на подругу, в якої неприродно світилося волосся. Воно іскрилося, й це видовище заворожувало — важко було відвести очі. Та я свій погляд опустила. Арі ставила правильні питання. Вона вже все зрозуміла. А я… не була готова говорити про договір із Богинею Фреєю. Не зараз.

Арі, здається, зрозуміла мій стан. Вона підійшла, сіла поруч і обійняла мене, а тоді перевела тему:

— Якщо ми нападемо зненацька, це дасть нам перевагу.

— Так, погоджуюсь, — підтримав Аргаріус.

— Та з магічної точки зору — нам не перемогти, — тихо сказав Ксен.

Усі мовчки погодились. Що ж робити?

— Я довго думала, шукала інформацію в рунічних книгах. Прийшла до висновку: воювати з Богинею — це одразу приректи себе на поразку, — промовила Аріленна.

Усі й так це розуміли, але вона просто озвучила вголос те, що ніхто не наважувався сказати.

— Тому я пропоную обійти Богиню. Не зв’язуватися з нею напряму. Знешкодити Зіандра і запечатати прохід у Царство Мертвих.

“Знешкодити Зіандра” — звучало як тактичне формулювання, замість “вбити”. Біля Інвара незручно було говорити відверто. Але всі розуміли, включно з ним.

— Справді? А як нам це зробити? Ми вже намагались. А нас виставили з території Академії, як простолюдинів! І ще мого друга прихопили! — вигукнув Ксен.

— Ксен! Добирай слова! — гримнув Аргаріус.

— Добрав. Чув, що вийшло, — зухвало відказав Ксен.

— Аріленно, судячи з твоєї промови, ти щось придумала. То говори — ми уважно слухаємо, — додав Аргаріус.

Аріленна піднялася й почала:

— Зіандра захищає Богиня, тому ніхто не зможе його зупинити. Але я можу зняти цей захист. Ослабити енергетику й волю мага. Розірвати їхній зв’язок. Зробити його невидимим для Гель.

— І тоді ми його здолаємо! Геніальний план! Одне питання — ти справді можеш це зробити? — Ксен іронічно підняв брову.

— Думаю, що так. Раніше я такого не робила, але… — відповіла Аріленна.

— Кращих варіантів немає, — підсумував Аргаріус.

Усі погодилися. Це справді був найкращий варіант.

— Аріленно, скільки тобі потрібно часу на проведення ритуалу? — запитав Аргаріус.

— Година.

— Тоді розпочинай. Інші — готуйтеся. Кері, ти залишишся в палаці!

Одним словом — король. Аргаріус одразу розподілив усіх і чітко пояснив, хто за що відповідає.

— До речі, Ксен, Інваріусе! Навіщо ви ризикували йшли без мого відома визволяти адептів? — суворо кинув Аргаріус.

— Я, взагалі-то, у своєму королівстві. Можу сам вирішувати, що робити. А адептів краще відправити в Марену. Я вже призначив нового ректора, він одразу скасує магічний договір, — відповів Інвар.

— Дуже похвально, що ви так рветеся до виконання своїх обов’язків, королю Інваріусе. Та наступного разу не смійте наражати моїх людей — Ксена, і тим більше Кері — на небезпеку! Чим ви думали?! Ви ж знаєте, що Зіандру потрібна саме вона!

Аргаріус кричав. Голосно. І впевнено.

— Твої люди? Небезпека? Аргаріусе, я маг, і сам за себе вирішую! А щодо Кері, то я був проти, щоб вона йшла з нами. Але залишити її саму… — почав Ксен.

— Про твою безвідповідальність я і так знаю, — перебив Аргаріус.

— Це була моя ідея! Я вмовила хлопців! — нарешті не витримала я.

Аргаріус перевів свій злий погляд на мене. Я мимоволі відступила на крок.

— Алтеріане, усе ж закінчилося добре, — тихо втрутилася Лісандея.

— Не злись так, — Аріленна обняла свого чоловіка, і він нарешті заспокоївся.

— Добре. Зараз не час. Арі, тобі допомогти? Бо скоро стемніє…

— Мені Кері з Лісандеєю допоможуть, — усміхнулась Аріленна.

І ми троє вийшли з кабінету.

***

— Аріленно, що нам робити, як допомогти? — запитала я.

Ми перебували у великій, просторій кімнаті. Арі малювала спочатку велике коло, потім у середині — ще одне, менше, і ще менше. Далі почала виводити руни… і розмовляла. Не з нами.

Я вже чула від неї про Егрегора, про те, що його ніхто, крім неї, не бачить. Та після того, як Борен викликав потойбічну сутність і Егрегор нас усіх врятував (майже всіх) — він зник. Або загинув. Або…

— Арі, а як ти повернула Егрегора? — Я ніяк не могла збагнути, як моя подруга дитинства, з якою ми колись гралися в ляльки, тепер володіє справжньою рунічною магією.

— Прийняла силу роду, — відповіла вона просто.

— Що? — я мало не впала від здивування. — Я зовсім нічого в цьому не розумію…

— Аріленно, я вивчала історію Старих Богів із Марени. Вони завжди були мені близькі по духу, — озвалася Лісандея. — Тому стати свідком справжнього ритуалу…

— Пізніше, коли все щасливо завершиться, я покажу вам поселення людей, які сповідують Стару Релігію! І ще багато чого цікавого. А зараз — запаліть свічки, — сказала Аріленна.

— Арі, а що це за ритуал? — поцікавилася я, допомагаючи Лісандеї зі свічками.

— Розповім, поки малюю. Потім не відволікайте.

У центрі кола — руни:

Маназ, Тейваз — символізують не просто людину, а мага з потужною енергетикою.