Розділ 34. Аріленна.

Аріленна.
В дома я не надходила собі місця. Я ж розумію, що там небезпечно, розумію що Алтеріан хвилюється і хоче захистити!
Та як я можу просто сидіти склавши руки? Там замішана Стара релігія, руни... І новий рівень. О так, ми вийшли на новий рівень — Богів!
Як можна боротися з Богами? Вони не люди, не маги! Це глобальні, розумні істоти, поза часом і простором...
Мені потрібні знання, та часу мало...
Сила роду! Наче хтось підказав мені...
Я готова! Щоб допомогти, захистити людей яких люблю!
Я взяла крейду, вивела коло, запалила свічки в кімнаті, жаль що не має портретів предків. Я сіла в коло, заплющила очі, намагалася очистити розум від думок, як мене вчив Егрегор. Я подумки почала кликати предків.
Спочатку я звернулася до Праотця і Праматері, що заснували мій рід, і є початком!
Я старалась візуалізувати їх, хоч ніколи не бачила їхнього портрету.
Відчула легку вібрацію, поколювання, розплющила очі і...перед мною стояли вони: жінка середніх років з приємними рисами обличчя, й пшеничним кольором волосся, та сивина уже розмалювала його де-не-де, чоловік був старший, дужий, та з яскраво зеленими очима.
Я посміхнулась, бо відчувала спорідненість до них, а жінка посміхнулась у відповідь і підійшла до мене. Її очі, вони були наповненні віковою мудрістю.
— Аріленно, дитя моє! Я знала, що ти прийдеш до нас! І це правильне рішення! Ми допоможемо, ми з тобою!
І мені стало так ... Це почуття, усвідомлення, що ти не сама.
— Аріленно! Ти особлива для нас! Ти продовження не тільки нашого старовинного роду, а й традиції. Ми передамо тобі наші знання! Силу! Благословення!
— І пам'ятай, що у хвилину, найбільшої скрути, просто звернись до нас, поклич! І ми прийдемо на допомогу!(Праматір)
— Наша сила довго спала, розсіювалася по дрібних гілках, інколи частинами переходила! А ти збереш її в одне ціле!
Вони простягли до мене руки, я також у відповідь. Тільки їхні руки доторкнулися до їхніх, хоч вони були не матеріальні, та я відчула, як енергія наповнює мене, протікає моїми жилами, наповнює їх — магією, яка буквально відкриває мені очі. Змінює мій світогляд, заставляє бачити по іншому простір. У моїй голові змінюються картинки, я бачу очима моїх предків, основні події, які були фатальними, руйнівними, чи рушійними.
Я бачу зародження мого роду — альфу, початок, Прабатька, як він вступив на землю королівства, побудував перший будинок, його народ поселився тут, на холодній землі, насиченій дикими тваринами, які нападали й убивали людей.
Бачу як люди звертались до Богів, до сил природи, просили допомоги, як до них відгукнувся Верховний Бог Водан, дарував знання і магічні руни. Люди навчились з допомогою рун, захищати себе, своїх дітей, будинки. Росли села, міста. Прабатько був першим Владикою, одружився з Праматір'ю, й так зародився мій рід — могутній, магічний. Їхні молитви зародили Егрегора — він не людина, не Бог, а скупчення людської ментальної енергії. Віками він накопичував цю енергію, ставав сильнішим. Допомагав своїм людям, що зверталися до нього молитвами.
Переломний момент, до влади прийшли Каасени! Кров, вбивства, руйнація!
А потім я бачу себе, наче зі сторони. Як я плачу після одкровення Борена, що я належу йому. Бачу, усі випадковості, що насправді не випадковості, які привели мене до Академії. Чоловіка який переплутав школу, і зайшов у мою й розказав про Академію Аргаріуса і про те, що адепти на момент навчання звільняються від усіх договорів власності.
Як я спішу коридором Академії й зіштовхуюсь з Алтеріаном, бачу постороннє втручання, наче біла хмаринка штовхає мене і я зіштовхуюсь з чоловіком, що змінив моє життя. І його очі, сіро голубі, неймовірні. Перша думка, що це найкрасивіший чоловік у всіх королівствах.
І згусток енергії в моєму серці зародив кохання. Та я не зрозуміла одразу, мій страх замкнутість, не дозволили мені це зрозуміти. Панічний страх у якому я жила закривав не тільки очі, а й серце.
Я розплющую очі, Прабатька й Праматері не має біля мене, я лежу на землі.
Моя свідомість змінена, тепер я розумію, як мені допомагали, вели випробуваннями, болем, смутком, зіштовхували й відводили від біди.
Подумала про Егрегора, і так, він не загинув, він просто витратив багато енергії й ослаб. Та я можу йому допомогти... Тепер я знаю як. Я свідомо ділюся енергією, прикликаю Егрегора...
— Нарешті ти додумалась, могла і швидше! Чому так довго?
Чую голос, ворчливий та такий знайомий.
— Ег! Міг і підказати! — я посміхаюсь й зовсім не ображаюсь на скарги...
— Нам потрібно в Аланії! Допомогти Аргаріусу, Лексіану в боротьбі з Зіандром. Треба знайти Кері й інших адептів...
— Знаю, знаю, слідкую за подіями. Та спішу тебе розчарувати... Ми нікуди не підемо! І Аргаріусу передай, хай не втручається!
— Ти що таке кажеш! Там Кері...
— Аріленно, тягатися з Богинею Гель — нам не підсилу, хоч з силою роду, хоч з цілим військом магів! Тому ти залишишся тут! Досить пригод Арі!
— Пригод! Це не пригода! Це..
— Арі!
Аргаріус... Я швидко збігла сходами наниз, й кинулась в обійми чоловіку. І тільки після міцних обіймів, я помітила, що він не сам.
— Арі, я також скучив, і дуже радий, що ти вдома!
Ми двоє перевели погляд на жінку. На...
— Ви Лісандея? — я знала що це мама Алтеріана, у них схожий магічний фон. Ну і неймовірна зовнішня схожість.
— Аріленно, рада з вами познайомитись! Ви красуня! Не дивно, що мій хлопчик безтямно закохався!
Вона підійшла й обняла мене. Я знала, що це багато означає для Аргаріуса, знала, що батьки — це його душевна травма! І неймовірно рада, що Лісандея жива!
— Алтеріан так схожий на вас! Я рада, що з Вами все добре! Але як? Іде Кері?
— З нею також все добре! Це вона нас вивела з підземелля!(Лісандея)
Яка новина, я ледь не плакала від щастя.
— А Зіандр, що з ним?(Аріленна)
Алтеріан з Лісандеєю переповіли події, що відбулись у такий короткий час. І що ж виходить, Кері з Лісандеєю в безпеці, а Лексіан...
— Арі, я знаю тебе, й що ти не зможеш сидіти не втрутившись, тому прийшов за тобою, так мені буде безпечніше, коли ти поруч!
Вухам не вірю, невже мій чоловік, щойно це сказав!?
— Ти нікуди не йдеш!(Егрегор)
Ледь не забула про нього.
— Ег, я взагалі то, тебе шукала, щоб ти допоміг, а не заважав!
— Ег?(Алтеріан)
— Забула сказати... Егрегор повернувся! А ще я прийняла силу роду...
— Аріленно, що ти зробила?(Аргаріус)
— Ти ж знаєш мій характер, я не могла сидіти склавши руки!
Злий Алтеріан! Ці мінливі маги!