Розділ 30. Кері.

Кері.
Було лячно знову попастися до рук Зіандра, та кішка вперто крокувала вперед. І ми рушили за нею, повільно. Зайшли у великі, металеві ворота, охорона нас не затримала, тільки щось сказали один одному, й один з них швидкою ходьбою направився до палацу. І за дві хвилини вибіг Інвар.
— Кері? Очам не вірю! Але як? — Інваріус підбіг до мене, обійняв.
Я також була його рада бачити, ледь не плакала від щастя, що це він, а не Зіандр.
— Довго розповідати, а де Лексіан?
— Довго розповідати...— Інвар відвів погляд — пройдім усі в палац і поговоримо.
Ми пішли за магом, кішки ніде не було, мов розчинилась. На зустріч до нас вибіг Аргаріус і Ксен, здивовані.
— Кері? А це хто?(Аргаріус)
І ось він, цей момент, що важко передати словами, бо емоції вириваються, перетворюються на сльози...
Я оглянулась до Лісандеї, вона застигла на місці й здається не дихала, настільки уважно дивилась на сина, такого дорослого, сльози котились по обличчю, одна за одною. І схожість між ними була такою явною, що усі присутні одразу здогадались.
Аргаріус також застив на місці й не мигаючи дивився на маму.
Велика істина, для батьків ми на все залишимось дітьми, як і діти біля батьків, завжди почуватимуть себе дітьми. Скільки б років їм не було.
І в даний момент я наглядала яскравий приклад. Аргаріус підійшов до мами й просто обняв, це було так зворушливо і сокровенне, що усі лишні люди, тихо вийшли з кімнати. Навіть Ксен мовчав, не коментував.
Коли ми були уже в іншій кімнаті заговорив Ксен.
— А це хто?
Безцеремонність Ксена знову на висоті.
— Це Тарія, вона викладала в Академії Стихій, поки Зіандр не дізнався, що Тарія підходящий енергет! То де Лексіан?
— Дуже приємно Тарія! Я Ксен Каасен, а це Інваріус — король Аланії!
— І мені приємно познайомитись, а ще приємно, що у палаці ми не зустріли Зіандра!
— Де Лексіан? — я не витримала цього культурного цирку зі сторони Ксена і мовчання зі сторони Інвара.
— Взагалі-то Ориса, також не має тут! Але про нього ти не питаєш! Це нікому дивним не здається? Ні? Зовсім? А мені так, і це означає! Інваріус ти програв!
Інвар далі стояв мовчки, а Ксен блазнює... І я не витримала, підійшла і... Пролунав гучний ляпас.
Знаю по дитячому, знаю, що він маг, а в магів темперамент гарячіший і це не розумно з моєї сторони й не виховано! Та я не витримала! Я ж пройшла важкий шлях, пообіцяла Богині Фреї... Та я навіть не знаю точно, що саме пообіцяла! Та Ксену смішно! Він жартує! Гобліни б його з'їли!!!
— Кері, ми усі були в Академії Стихій, шукали тебе й інших адептів, що зникли. І на нас напали спочатку шакали, а потім Зіандр з магами... Ми не змогли нічого вдіяти, Богиня Гель допомогла їм, мертві раз за разом оживали та знову наступали. А потім землетрус, усе так швидко сталось, нас засипало землею, дехто провалився, декого придавило! Почався загальний хаос, Зіандр зник, вхід у підземелля запечатаний магією. А Лексіан... Він також зник! Ми все обшукали, відчинити двері в підземелля ми не змогли! Усі були поранені, тому ми повернулись у палац, до цілителів і для того, щоб подумати, що робити далі. І прийшли Ви!
А ще тут була Аріленна, вона допомогла професору Торсону розшифровувати руни в підземеллі...(Інвар)
— О, щойно до мене дійшло, що професор також зник!(Ксен)
Я запізнилась... Лексіан в Зіандра... Що робити? Що?
— Де ви були?(Інвар)
— Під Академією Стихій!(Тарія)
— Але ж у підземеллі ми були!(Інвар)
— Ми були нижче... Туди не має входу з підземелля!(Тарія)
— То як ви вибрались?(Інвар)
— Завдяки Кері...(Тарія)
Я не відповідала, я не могла... Мені було боляче і страшно... Пройшло кілька хвилин і нарешті я опанувала свої емоції, й змогла говорити.
— Підбиймо підсумки. Для проведення ритуалу, Зіандру потрібно три енергета, що добровільно підуть на жертву...
— Чотири! Ще потрібний один маг-енергет чоловічого роду.(Інвар)
Ці слова прозвучали як вирок для мене, і картина поступово склалась у моїй голові та я хотіла вірити що помиляюсь...
— Але ж Лексіан, може не підійти як енергет!(Кері)
— Так!(Ксен)
— Він підійшов! І батько давно про це знає.(Інвар)
— Як?(Кері)
— Королева Велінда не випадково одружилась з Каасеном... Вона не кохала його, і на її руку були й інші претенденти, політично вигідніші для Аланії. Та батько настояв на кандидатурі Каасена. І на це було кілька причин: перша — релігійна, батько боявся, що Стара релігія може повернутись. І як бачимо не безпідставно. Що Каасен почне співпрацю разом із жерцями. І тоді отримає перевагу над іншими королівствами.
— Невже ти хочеш сказати, що Велінда...— до кімнати зайшов Аргаріус із Лісандеєю й здається усе добре чув.
— Так, вона таємно фінансувала й допомагала Одиністам, разом із Зіандром, який з ними співпрацював ще до одруження Велінди. Міс Летисія наприклад, була ідеєю батька!
Зіандр переслідував свої цілі, він хотів, підтримувати ворожнечу Каасена з представниками Старої Релігії, для цього і фінансував Одиністів, допомагав їм, для цього і порадив батькові Летисії, що був жерцем в Одиністів, підіслати до Каасена свою дочку. Щоб вона зливала інформацію, і по можливості вбила Каасена. Та Летисія провалила завдання... Вона намагалася вбити його, спеціальним кинджалом з рунами й зробила це, коли Каасен був без талісмана. (Інваріус)
— І не змогла, бо талісман був зв'язаний з Каасеном закляттям крові — навічно!(Аргаріус)
— Так. Та Каасен її справді кохав і не зміг вбити, тому ув'язнив в підземеллі! А вона не змогла пережити цього, і проживши у підземеллі близько року, вчинила самогубство!
Наступною причиною був Алтеріан Аргаріус! Велінда мала наглядати за ним, щоб у потрібний момент, привести у потрібне місце. Я чув як вони раз про це розмовляли, та причини, для чого їм це, я не знав... До сьогодні.(Інваріус)
     — Добре, це зрозуміло! Але навіщо Велінда допомогла Аріленні?(Аргаріус)
— Все дуже просто! Ні Зіандр, ні Велінда не вірили, що в Аріленни вийде викрасти талісман, і що з цього щось вийде. Бо вони знали про Летисію, знали про талісман і кровний зв'язок. І знали про Аріленну, знали хто вона. І боялися, того що уже сталося, що Аріленна поверне Стару Релігію. І тому Велінда допомагала... Та насправді вона не допомагала, вона просто чекала, щоб Каасен усе дізнався й убив Аріленну. І тоді у королівстві почнеться хаос, із за того, що Аріленну кохали найсильніші маги королівства, ну й Одиністи активуються із жерцями, щоб помститись, бо у них були свої плани на Аріленну.(Інвар)
— Але це все одно б підставило Велінду перед Каасеном, бо він же знає про її дар правди!?(Ксен)
— Так знає, та Велінда б це списала на магію рун, та талісман чи захисний амулет...(Інвар)
— Але Каасен убив Велінду до того як дізнався, що його талісман викрали й він подумав на Зіандра! Тому чому він її вбив?(Аргаріус)
— Він дізнався про документи, що Велінда передала Зіандру і про те, що це не перший випадок і ще багато чого, деталі я не знаю. Батько був дуже злий і пригнічений, не хотів про це говорити. Та у смерті сестри, він винить себе.
— А до чого у цій історії Лексіан!(Кері)
Усе настільки заплутано, скільки інтриг, ходів, союзів, скільки років це все тривало! Що просто не вкладається у голові.
— В їх Академії Аргаріуса, як ви знаєте, були наші люди, завдяки Велінді. І вони збирали потрібні зразки усіх сильних магів, що навчалися в Академії!
— І Лексіан підійшов...(Кері)
— Так, підійшов.(Інвар)
— І давно це стало відомо?(Аргаріус)
— Так, ще сім років тому! Як тільки Лексіан поступив в Академію!(Інвар)
— А чому ти це зразу не сказав?(Аргаріус)
Злість у голосі Аргаріуса, лякала...
— Потрібно було! Зараз я це розумію і картаю себе! Та коли викрали Кері... Я не міг більше ні про що думати...(Інвар)
Я вірила йому, як і до цього, сама не знаю чому...
— Велінда знала про прохід у царство мертвих і наміри Зіандра й підтримувала брата?!(Ксен)
— Так, вони хотіли отримати силу та владу! Щоб не боятися повернення Старої Релігії, не підкорятися династії Каасенів. Але зараз після смерті Велінди, Зіандром керує жага помсти.(Інвар)
— Помста! А кому в першу чергу він хоче помститися за смерть сестри?(Ксен)
— Я відмовляв батька від помсти, приводив розумні доводи, вмовляв, щоб він в першу чергу подумав про королівство, про своїх людей, та марно. І після сперечань і сварок, батько непосвящав мене у свої плани.(Інвара)
— Королю Аргаріусу! Лексіан, прийшов саме до такого висновку! — проговорила я, і пригадала, як він говорив мені це, у моїй кімнаті, обнімаючи мене. Хотів заспокоїти, розказав, що Зіандр з самого початку планував, що ніхто з адептів живим не повернеться в Марену. Маги, зі своїм специфічним баченням світу, не таким, як у простих людей.
Я читала працю одного відомого вченого, що досліджував відмінності світогляду людей і магів. І мені не сподобались його результати, висновки. Що у магів, енергетичні магічні потоки атрофують почуття жалю, і співчуття до ближнього. Тому для магів навіть смерть сприймається по іншому, не так гостро як у людей.
А уже в Академії, я знайшла статтю іншого вченого, що підтверджував цю теорію, та з цікавими правками. Що єдине, що може заставити мага співчувати, хвилюватись за когось іншого, це — кохання! Щире, чисте, справжнє! Кохання, це почуття, яке не пояснюється жодними вченими, його не можливо довести й не можливо спростувати!
— Аріленна, він буде мстити Аріленні. З неї це почалось! Думаю Зіандр прийшов до такого висновку. Вона стовп, що об'єднує дві релігії, два світи(магів і простолюдин) вбивши її він посіє хаос в нашому королівстві. І заодно морально знищить мене!(Алтеріан)
Алтеріан зблід, висновки які він сам зробив, його вразили... Налякали...
— Аріленна в Марені.(Інвар)
— Видно одразу, що ти не знаєш Аріленну...(Ксен)
— Так, вона, мабуть, уже думає над тим як усіх врятувати...(Аргаріус)
— Я також не знаю Аріленну, та дуже хочу познайомитись!(Лісандея)
— Отже, діємо так! Міс Тарію, найбезпечніше відправити до королівської родини, рідного королівства, думаю, вони зможуть подбати про неї. А... Лісандея, піде зі мною в Марену, ми знайдемо Арі(дуже сподіваюся, що вона в дома), і уже тоді разом придумаємо, що робити далі... (Аргаріус)
І Аргаріус з Лісандею, вийшли, як же мені приємно, бачити щасливу Лісандею, яка просто світиться!
Я попрощалась із Тарією, яку Інвара відвів до порталу.
Ксен дивився на мене і був спокійний. Як?
— Чому ти такий спокійний? Лексіан невідомо де! Адепти також! Кругом діється бозна що, а ти спокійний!
— Я маг!
— Феноменально!
— І коли це ми на ти перейшли! І ти не трясешся, не затинаєшся! Що з тобою зробили в підземеллі? І знаєш, воно пішло тобі на користь!
Я видихнула, і намагалась не повестись на провокацію Ксена! Прийшов Інвар, швидко він справився.
— Де Рідна, Карін, Ард!(Кері)
— Я підозрюю, що вони за зачиненими воротами у форт порту!(Інвара)
— Скільки у нас часу на рятувальну операцію?(Ксен)
— Скільки у нас взагалі часу? Зараз третя ночі, до ранку потрібно витягти Рідну, Каріну, Арда! І матимемо ще цілий день на підготовку до вечора, щоб витягти Лексіана з підземелля!(Кері)
Та як це зробити? Я уявлення не мала! Може Арі, щось придумає, сподіваюся з нею все гаразд, і вона в дома спить. І за Лексіана хвилююсь. Як він там!
— Добре, я готовий!(Ксен)
— Почекайте, я ж говорив, що ворота форт порту зачинені й відбивають магію! І взагалі, це небезпечно, а Кері магічно необдарована!(Інвар)
— Інвар, ти зануда!(Ксен)
— Я йду з вами, я не залишусь тут сама, сходячи з розуму від хвилювання!(Кері)
— Добре, добре, тоді 15 хвилин на збори! — здався Інвар.