Розділ 27. Аріленна.

Аріленна.
Інваріус з Ксеном, привели мене й професора Торсона до Академії Стихій, велика споруда, та часу на оглядини не має, є важливіші справи.
Потім ми спустились у підземелля... Знову підземелля! Що ж це таке?! Невже усі злочини й незвичні явища п'яти королівств, мають відбуватися неодмінно в ПІДЗЕМЕЛЛІ! Я дуже не люблю підземелля, після того як Каасен мене там ув'язнив.
Тільки моя нога вступила в підземелля, як холодна хвиля незрозумілих вібрацій пройшлась по моєму тілу, настільки чужих й агресивних, що моя шкіра вкрилась мурашками. Усе тут кричало про енергетику смерті...
Та в голос я не скаржилась, особливо коли побачила свого чоловіка, який стояв біля скали й щось розглядав із похмурим виразом обличчя!
— Алтеріан!
Він розвернувся, і його очі спочатку спалахнули радістю, та вже за мить — ярістю!
— Аріленна! — він підійшов, обняв, поцілував.
І подивився на Ксена...
— То Орис привів сюди Аріленну! То все він!
— Що з Кері, й іншими адептами що зникли?(Аріленна)
— Арі, думаю з ними все добре, поки що! До п'ятниці так точно!
Я відкрила рота щоб знову заговорити, та...слова застрягли так і не народившись, бо я побачила за спиною Алтеріана, людей, що були поховані в скалі, а їхні обличчя ...
Я прикрила рота рукою й відвернулась. Тільки не плакати, бо Алтеріан ще більше настоюватиме на моєму, поверненні додому.
— Арі не дивись туди...
— Зі мною все нормально — збрехала я...
— Аріленна? — підійшов Лексіан.
Втомлений і, навіть не знаю, дуже схвильований, я знаю, як маги гарно приховують свої емоції, тому...
— Лексіан, я хочу допомогти вам. А Кері моя подруга і я...
Я хочу її знайти, я так хочу, щоб усе було добре і всі були живі. Як же мені набридла смерть...
— Аріленна, я знаю що ти хочеш допомогти, та тут небезпечно! Та я знаю що по добрій волі ти не підеш, тому даю тобі час до вечора спробувати розшифрувати усі руни з професором. А потім ти відправишся додому!(Алтеріан)
Я не сперечалась.
Наступні пів години Інваріус розповідав, все що йому відомо про це місце, я уважно слухала, як і професор, що досі був блідий. І здається йому було важко дихати.
Професор Торсон був людиною(не магом) і не молодою.
— Професоре, з Вами все в порядку?
— Так, Ваша Величносте!
— Називайте мене Аріленною!
Ми почали оглядати підземелля з верху до низу. Тут було багато рунічних формул, як і просто рунічної писемності, що розповідала про Богиню Гель. Ми все детально записували, класифікували.
— Аріленно, Ви володієте магією рун, а я ні, я просто людина, що присвятила все життя їх вивченню. Я можу розказати усі теоретичні відомості, та я не можу їх відчути. Тому дуже важливо щоб біля кожної руни, формули, Ви писали свої відчуття: чи активована руна і яким способом(стихіями, кров'ю), яку енергію в собі несе й програму.
— Так, професоре.
— Я можу це все зробити сам, тільки це займе багато часу, якого не має.
Найважче було працювати біля вівтаря. Занадто багато смертей, жертв було принесено Богині.
Я не знаю скільки пройшло часу, бо він блискавично летів за роботою.
Ми вийшли на двір Академії, я вдихнула на повні груди й присіла на крісло, що мені подав Алтеріан.
— Розповідайте!(Алтеріан)
Алтеріан, Лексіан, Ксен, Інваріус, усі стояли наді мною з професором.
Говорити почав професор.
— Гель — «та, що обіцяє горе» — Богиня підземного світу, Гельгейму. Вона була дочкою Локі та велетки Ангрбоди, народженою поряд з чудовиськами Фенріром та Йормунгандом у Ярнвідському лісі.
Перебуває в залі Еліуднір. Ґанґлаті та Ґанґлот її слуги. Також правительці підземного царства прислуговує Гарм — величезний пес, який охороняє вхід до Гельгейму.
Правителька Гельгейму — велетка, яку Одін вкинув в Гельгейм та надав їй владу панувати над дев'ятьма світами, аби давати притулок усім загиблим від хвороб та похилого віку. Гельгейм це місце з високими стінами та величезними воротами. Голод — її страва, вхідний поріг — спотикання, а фіранки — блискучі.
Богиня — напівчорного кольору, напівтілесного, окрім того вона жорстока та пригнічена. Це єдиний опис Гель, що знайдений у храмі, що вцілів в Марені.
Гель це уособлення смерті.
— Це все ви вичитали на каменях в підземеллі?(Ксен)
— Ні, це загальнодоступна інформація про Богиню Гель, що вивчає кожний адепт з факультету Рунології в Академії Аргаріуса.(професор)
— Добре, що освіжили наші знання професоре, а що ви знайшли в підземеллі!(Алтеріан)
— Усі руни не вдалось перекласти, деякі невідомі. Та в загальному, описується ритуал передачі енергії. Для якого потрібно три енергети жіночого роду й один маг чоловічого роду! Далі приготування жертв, достовірно які не вдалось перевести за такий короткий відрізок часу. Та найголовніше — це те, що жертви мають добровільно прийняти свою участь!(професор)
— Добровільно? Тобто жертви мають самі себе вбити?(Лексіан)
— Так, містер Авега, ви все правильно зрозуміли! Аріленно, розкажіть далі Ви!(професор)
— А це ще не все?(Лексіан)
Лексіан дивно себе поводив, я запідозрила щось неладне, бо знаю його, він не такий емоційний, він же маг. Отже, є ще щось, дуже особисте і важливе для нього в цій ситуації!
— Ви, мабуть, помітили, що у підземеллі є руни що світяться й руни що ледь видніються? — це було риторичне запитання, тому я продовжила — Руни, що світяться наповнені енергетикою смерті! До кожної руни є детальні інструкції, як саме її активізувати. Верхній ряд рун активізовували звичайним вбивством, другий ряд смертю з особливою жорстокістю, третій ряд смерть від кохання. Для наступного ряду потрібна тільки магічна сила забрана в іншого мага.(Аріленна)
— Аріленна, ти хоч сказати що активізовувати потрібно кожну руну окремо, а не весь ряд разом.(Алтеріан)
— Так! І щоб у п'ятницю провести ритуал — усі руни мають світитися!(Аріленна)
— Найкращі вчені п'яти королівств, кілька десятків років розшифровувати усі ті руни, і я не впевнений що їм вдалось настільки точно усе описати! Тому я дуже вражений!(Інваріус)
— Мені не потрібно нічого розшифровувати, я відчуваю енергетику рун — це мій дар! Якщо його можна так назвати! На вівтарі рунами написаний вірш: