Кері. (магія в мені 3)
Розділ 26. Кері.
Кері.
Мені Лісандея показала вихід, який і справді охоронявся шакалами, тими що притягли мене сюди.
— Лісандея, а як шакали нас сюди доставили?
— Перенесли порталом. І їх поки, можеш не боятись, вони до нас не підходять близько!
Я розглядала усе кругом, відчайдушно бажаючи знайти вихід.
Мене тягнуло до води, я підійшла близько, шум неймовірно гучний, а сама вода чорного кольору, що не дивно враховуючи де ми.
А де ми? Зі слів Лісандеї, ми під Академією, та це не нижній світ мертвих, бо ми живі. Отже, світ мертвих під нами, а ми наче ключ, щоб відкрити двері.
Від роздумів розболілася голова, й хотілося їсти, я присіла біля води просто на землю.
— Кері тобі треба відпочити й поїсти? Ходи за мною.
Лісандея провела мене до кам'яної кімнати, а Тарія принесла їжу.
Мені по неволі спливає у пам'яті видіння, що показали Норни, про смерть Лексіана і стає так гірко на душі... Я маю, щось зробити, хоч щось, бо я не можу просто сидіти й чекати неминучого.
До нас долинуло глухе, моторошне ричання...
— Що це, чи точніше хто?
— Правительці підземного царства прислуговує Гарм — величезний пес, який охороняє вхід до Гельгейму! Це звісно, тільки легенда, та ми думаємо, що це він!(Тарія)
#11440 в Любовні романи
#2478 в Любовне фентезі
#5847 в Фентезі
Відредаговано: 07.11.2019
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
