Розділ 24. Лексіан.

Лексіан.
Я не знаю як я дожив до ранку...
Був у палаці, Зіандра там не має, як і жодних слідів Кері чи інших адептів.
— Лексіан! Міг зразу повідомити, що ситуація настільки критична!(Алтеріан)
— Я думав, що справлюсь... А в тебе своїх справ вистачало. Та по правді ситуація катастрофічна!
— Невже є ще щось чого я не знаю! Невже мало того, що Зіандр, хоче заручитися підтримкою й силою Богині Гель, щоб знищити Марену? І як все гарно склалось, ми самі послали до нього дівчину енергета, яку він так довго шукав! А ще цікавіше, що ця дівчина Кері — подруга Аріленни! Просто чудово! Краще не придумаєш!
Я слухав гнівну тираду Алтеріана, і не хотів казати останнє та не міг...
— Алтеріан, здається я знаю що трапилось з твоєю матір'ю!
Після моїх слів він завмер.
— Говори, що знаєш!
— Інваріус — син Зіандра, спадкоємець трону, розповів Кері про плани батька. Та починав він з початку. 39 років тому, Зіандр зібрав найкращих вчених п'яти королівств, і серед них була твоя мати, Лісандея з королівства Еарандеї.. Під час досліджень, випадково виявилось що Богині Гель, потрібна не проста жертва, а сильний енергет, і за чистою випадковістю Лісандея підійшла. Вона про це дізналась й втекла в королівство Марена, одружилась з твоїм батьком, народився ти й Зіандр її знайшов...
— Що далі?
— Я не знаю!
Ми сиділи мовчки. Кожен думав про своє. Я про ці бісові збіги, як же вони дістали. І про те, що оскільки все пов'язане з рунами й Богами, нам би знадобилась допомога Аріленни.
— Лексіан, не дивись на мене так... Вмішувати сюди Аріленну я не буду — надто небезпечно. Я просто знайду, цього сучого сина і придушу голими руками, перед тим як він розкаже правду.
Зайшли хлопці, в повному складі, плюс Інваріус. Аргаріус дивився на нього м'яко кажучи, не дружньо!
Та етикет для монаршої особи, пришивається з пелюшок, тому Інваріус підійшов до Аргаріуса, схилив голову.
— Ваша Величносте! Вітаю у королівстві Аланія!
Повірити не можу, що в даній ситуації, він це сказав. Ксен, відкрито розсміявся, бо в кого, а в нього поваги ні до кого не має!
— Де твій батько? — Аргаріус, завжди вмів чітко виражатися.
— Я не знаю!
— То поясни мені, бо щось я не розумію! Чому ти допомагаєш?
— Я люблю міс Амільтон!
Я прикрив очі руками, щоб не бачити, а ще краще не чути Інваріуса.
— Кері?(Аргаріус)
— Кері наречена Лексіана!(Ксен)
Аргаріус навмисно зробив здивовану гримасу, знущається з мене.
— Як багато я пропустив! Треба ж таке! Лексіан, коли ж ви встигли заручитися? Здається, я тебе посилав на посаду куратора, й ти мав стежити за адептами! А не влаштовувати своє особисте життя!(Аргаріус)
— Так, бо через декого в мене цього особистого життя й не має! — в боргу я не залишився.
— Добре, з цим розберемось пізніше! Для початку треба знайти Кері, Зіандра та адептів, які дивом вціліли. Невже ви троє, не змогли встежити за простими адептами?
Явний докір в голосі Алтеріана, та ми промовчали.
— І так, Інваріус, продовжуй...(Алтеріан)
— Я не підтримую батькове бажання помститися Марені, як і співпрацювати з Богинею Гель! Я не один такий, більшість знатних та впливових, хоче зупинити Зіандра. Я тут для того, щоб уникнути воєнного протистояння наших королівств!
— Ясно! Не можу звісно, нічого пообіцяти...
— Може перейдемо до дій, чи так і будемо вести світські бесіди? — я не витримав.
— Я йду в Академію, до самого порталу, думаю й Зіандр поблизу, принести в жертву Гель, він має саме там! До речі, чому він досі, це не зробив?(Аргаріус)
— Бо має бути повний місяць! Попередні жертвоприношення відбувались, тільки при повному місяці!(Інваріус)
— Логічно! А коли в нас повний місяць?(Аргаріус)
— В п'ятницю, через два дні!(Орис)
— До речі, Орис, ще раз покинеш Міністерство без дозволу, відправлю в найвіддаленішу охоронну фортецю королівства! Зрозумів?(Аргаріус)
— Так.(Орис)
— Я пропоную, щоб Інваріус, відправлявся в палац, й перебрав обов'язки батька на себе!(Лексіан)
— При живому королі — це називається переворот!(Інваріус)
— При даних обставинах, це найрозумніший вихід, якщо Зіандр здійснить свій план, то в першу чергу розпочне війну, і уся військова сила Аланії, йому підкориться як голові держави, королю. А якщо ти перехопиш трон, то масового кровопролиття, вдасться уникнути. Залишиться тільки зупинити Зіандра...(Лексіан)
— А що буде таки, якщо Зіандру проведе ритуал?(Ксен)
— Цього не буде!(Лексіан)
— Так, звісно! Але припустимо...(Ксен)
— Я уже сказав!(Лексіан)
— Лексіан, не потрібно не дооцінювати супротивника!(Аргаріус)
— Батько не посвячував мене в такі подробиці!(Інваріус)
* * *
Ми ходимо по підземеллю Академії Стихій уже третю годину, на стінах, в стінах і на самому низу на вівтарі багато рун, деякі світяться, деякі навпаки — ледь видніються. Та як це розшифрувати? В підземеллі нікого не було, ні людей, що тут працювали, ні жодних документів, книг й хоч чогось корисного.
Зіандр усе врахував, мабуть, й план склав заздалегідь...
Усе продумав, ректора вбив, що ми нічого від нього не дізнались, з підземелля все корисне виніс.
— Лексіан! Ходи сюди!— гукнув мене Аргаріус.
Я підійшов й побачив картину, точніше місце масового вбивства. У скалі були люди, у білих халатах, в робочій формі, в мантіях, вони просто зрослись зі скалою, їхні обличчя красномовно передавали увесь спектр жаху, болю, що вони пережили.
— Ого! Та він просто монстр! А ще всі на Каасена наговорювали!(Ксен)
— Чим далі тим гірше! Аргаріус, а де Орис!(Лексіан)
— Я відправив його в Міністерство! Він мені потрібний там! Ксен, а ти йди, приглянь за Інваром!
— Слухаюсь Ваша Величносте! — зі звичною іронією відповів Ксен.
— Алтеріан, нам потрібна інформація про Богиню Гель і про ці руни що кругом та й взагалі допомога Рунолога! В мене наче дежавю, й ми перенеслись на рік назад!(Лексіан)
— Скоро прибуде професор Торсон з Академії Аргаріуса! Орис має ввести його в курс справи й відправити порталом сюди!(Алтеріан)