Розділ 23.Кері.

Кері.
Я прокинулась під шум води, від цього звуку закладало вуха, й віяло прохолодою.
— Прокидайся...
Хтось шепотів над мною. Я розплющила очі й побачила жінку, з темним, довгим волоссям, що хвилями спадало по плечах, й сіро голубими очима.
— Хто ви?
— Я Лісандея! А як тебе звати?
— Кері!
Потрібно було кричати, щоб почути один одного, через шум. Я піднялась і обійшла Лісандею, щоб зрозуміти звідки цей шум. І побачила величезний Водоспад, який з неймовірною силою й швидкістю падав зверху до низу.
— Що це за місце?
— Не підходь близько, ти ж людина! А це підземна річка, що тече в царство мертвих Хельгейм!
— Отже, ми також в підземеллі?
— Так, під Академією Стихій!
Я ще раз уважно глянула на жінку, і її ім'я...
— Ви Лісандея Аргаріус?
— Так! А звідки ти знаєш!?
— Я знайома з Вашим сином!
Після слова син, жінка присіла й заплакала. Я присіла біля неї й намагалась заспокоїти. Я навіть боялась уявити, як їй гірко, бути ув'язненню тут й не мати змоги побачити сина.
— Лісандея, не плачте, у нього все добре! Він став королем Марени й одружився з чудовою дівчиною Аріленною, вона моя подруга дитинства і людина як я! Та з великим добрим серцем!
— Королем? Але як? А Каасен?
— Загинув у поєдинку!
— Мій син одружився! А я тут! Кері, а як він виглядає? Я його бачила ще як він був немовлям!
— Дуже схожий на вас! Лісандея, а де мої друзі?
— Сюди не можуть зайти сторонній!
— А що це за місце?
Лісандея провела мене у покої, де все було зроблено із каменю, там я побачила ще одну жінку, з темним кольором шкіри й розкосими очима. Вона із королівства Саларія, одразу подумала я.
Далі вони розповіли як сюди потрапили.
— Я була дуже юною, навіть молодшою за тебе, з приближеної до короля родини. Я любила науку, алхімію й цікавилась Старими Богами з Королівства Марена. Й коли почула що у королівство Аланія в Академію Стихій потрібні науковці, то довго не думала, я втекла з дому. Батько так розгнівався що позбавив мене спадку. Та я була юна, й зовсім цим не переймалась. В Академії Стихій я працювала ще з 15 вченими з п'яти королівств. Ми швидко дійшли висновку що це за місце. А Зіандр, тоді хоч був молодим, та таким же кровожерним, він захотів використати це місце для своєї вигоди, й почав серію жертво приношення Богині Гель, щоб налагодити з нею зв'язок.
Та все не те, жертви були марними. Поки одного фатального вечора, я з простої цікавості спробувала на собі, простий ритуал передачі енергії... І земля затремтіла, утворився прохід, я налякалась й втекла. Це я так тоді думала. Додому я не пішла, боялась, не хотіла наражати на небезпеку рідних. Тому відправилась у королівство Марена, де й познайомилась з Бартером Аргаріусом, полюбила його, та його сім'я не захотіла мене прийняти із за позбавленого спадку. Був грандіозний скандал, навіть король Каасен втрутився і в результаті я з Бартером відправились на схід королівства, одружились, через деякий час в нас народився Алтеріан.
А потім в наш дім прийшла біда, Зіандр підкупив плем'я Кельген і разом з ним напав на наш замок, що був захисною фортецею на кордоні королівства.
Останнє як я бачила Бартера, він зі своїми воїнами відправився захищали фортецю. А я з маленьким сином, та іншими жінками ховалась у потаємному приміщенні фортеці. Та за мить стало холодно, повсюди був білий іній і шакали, нежить, прислужники самої Богині Гелль.
І я тут, зрідка заходить Зіандр, розказує про свої плани... Про сестру Велінду, яку навмисно одружив з Каасеном, щоб вона могла наглядати за моїм сином.
— Навіщо? І чому Вас тут тримають скільки років? Не розумію!
— Скоро ти все зрозумієш...(Лісандея)
— Мене звати Тарія! Я приїхала в Академію Стихій викладати стихію вогню, і все було добре, поки одного дня до мене не заявились шакали. Виявилось з усіма викладачами, адептами, проводять тести, на жаль ніхто про це не пам'ятає. Моя енергетика підійшла і я тут, уже 23 роки.
— Кері, ти остання! Богині Гель за ритуалом, що розшифрували вчені, потрібно три добровільні жертви, які є сильними енергетами з низькими вібраціями!(Лісандея)
— Почекайте, ви сказали добровільні жертви? Але я не добровільна жертва! Я тут не по своїй волі!(Кері)
— Так, це так! Зараз ми всі не по власній волі тут знаходимось! Та коли прийде час ритуалу... Зіандр все продумав, він знайшов на нас важелі тиску. Він обіцяє повернути до життя мого чоловіка, який знаходиться в полоні в Гель, і обіцяв не шкодити моєму сину. Добре, що він у Марені, в безпеці.
Казати, що він має прибути зранку, чи не казати?
— Лісандея, Аргаріус має прибути, зранку. Та ти не хвилюйся, він сильний маг, й зможе про себе подбати!
— Ні тільки не це! Кері він сильний маг, та Зіандру допомагатиме Богиня, щоб він завершив ритуал, що розпочався, коли я поділилась своєю енергією!
— А у мене є сестри, і Зіандр вб'є їх, якщо я... (Тарія)
Тарія заплакала, та я добре її розуміла, я й сама піду на все, щоб захистити людей яких люблю... Тому так, Зіандр все продумав, й із полонених, ми плавно перейдемо в розряд добровільних жертв.
— Коли ритуал?
— Кері, Зіандр шукав нас довго, тому зволікати не буде, й проведе ритуал у повний місяць.(Лісандея)
— Це уже цієї п'ятниці! А ви намагалися втекти?(Кері)
— Звісно! Та прохід стережуть шакали...(Тарія)
— Невже ми будемо просто сидіти й чекати ...(Кері)