Розділ 16.

Кері

Понеділок розпочався зі спільного сніданку. І масового витріщання на мою руку, точніше — на каблучку.

Та, на щастя, ніхто не коментував: Ксен з Орисом тактично промовчали, що, в принципі, не в’яжеться з Ксеном, а адепти не насмілилися щось говорити при трьох магах — сиділи, як мишки.

Лабораторія землі зустріла нас в’язким, незвичним запахом, різноманіттям трав, яких було незліченна кількість. Чому це називалося лабораторією, я не знаю, бо місце більше нагадувало сад просто неба — зі справжніми деревами, кущами й травами, що росли повсюди: в землі, у великих вазонах і в горщиках, складених каскадом.

— Адепти, я Розалія Акенсен, кураторка лабораторії землі. Сьогодні ви допомагатимете садити саджанці.

Ніхто з нас не протестував. Саджанці — так саджанці. Кураторка підвела нас до великої кількості горщиків і показала на невеликі саджанці невідомої мені рослини.

— Практиканти, зараз розпочнеться лекція для моїх адепток, тому я швидко поясню, що ви маєте робити. Ось на цій клумбі росте аїр. Та клумба вже замала для нього, і для кращого розвитку аїр потрібно пересадити в окремий горщик. І звісно, я б могла зробити це сама, за допомогою магії, як із деякими рослинами, та з аїром так не можна — до нього не можна застосовувати магію. Беріть приладдя — он там, — і приступайте до роботи. Я покажу, як це робити… А далі — самостійно.

Робота не складна, хоч і монотонна. Після наочного прикладу кураторки ми взялися до справи.

Прийшли адептки. Чомусь мені не дивно, що магією землі володіють переважно жінки. Розалія Акенсен — темноволоса, жінка середнього віку з приємною зовнішністю — приступила до лекції. Спочатку вона перевіряла домашнє завдання, а потім почала розповідати про трави. Я не могла не заслухатись…

— Магія землі лежить на перетині багатьох напрямів — медицини, хімії. Наприклад, відомий усім рецепт “підчинного зілля”, коли потрібно зварити листя латаття, зібране на піку розвитку. Після цього приблизно дві години людина буде піддатливою будь-якому впливу. Пояснення просте: у складі латаття багато алкалоїдів, і концентрований розчин у поєднанні з галюциногенами викликає загальмований стан. Людину дійсно можна схилити до необдуманого вчинку. Проте це має мало спільного з магією. А ось використання аїру в тих самих цілях — це магія. Завдяки енергетиці, ефект дії аїру триває значно довше.

— У першому випадку — вплив на фізичному рівні, ефект швидкий і нетривалий. У другому — на енергетичному, ефект наростає поступово, але тримається набагато довше.

До цієї ж серії відноситься аконіт: ним можна отруїти (достатньо 30 мл), а можна — лікувати, наприклад, ракові пухлини. Перший ефект досягається завдяки концентрації хімічних речовин у корені, другий — завдяки правильному збору і магічному замовлянню.

— Ось ще одна рослина — корінь мандрагори. Колись його використовували, щоб “розв’язати мову”. Секрет простий: у складі — скаполомін, усім відома «сироватка правди». Але в наш час мандрагора — сильна магічна рослина. З її допомогою можна, наприклад, відняти красу. І вже жодними аналізами не пояснити, чому в когось краса зникає, а в когось — додається.

— Тобто одну й ту саму рослину можна використати як магічно, так і не магічно.

— Сила трав у тому, що вони утворюють “колективний розум”, енергетичне загальне поле. Людина, яка вживає правильно виготовлену настоянку з таких трав, підключається до цього поля. Уявіть, на що здатні рослини!

Я не могла уявити. Це щось масштабне, нереальне.

— Комплексне використання трав здатне творити дива: зняти магічну програму, очистити енергетику. Настоянки, мазі, ванни, обкурювання — усе разом створює потужну силу. Є трави, що вбирають окремі потоки сили, є — що вбирають усе поле цілком. Це основа не лише лікування, а й нейтралізації магічного негативу.

— Усі зрозуміли принцип роботи?

Адептки захитали головами. А я — хотіла поставити кілька запитань… Та я тут не адептка.

— На наступній лекції ми вивчатимемо тему «Як правильно збирати й зберігати трави».

Клас! Я б і це послухала. Мені тут дуже сподобалось.

Адептки розійшлись, а ми продовжили роботу. Саджанців було багато, а ниття Рідни вже дістало…

— Мої нігті! Вони всі в грязюці! Я втомилась, хочу їсти…

Ніхто не реагував.

— Кері, це що за каблучка? — усе чекала, коли Рідна запитає.

— Це… особисте.

— І мені цікаво… Кері, можна тебе на два слова? — Інвар. Невідомо, звідки взявся. Я захвилювалась. Бо Лексіан тут, а нових суперечок між ними я не хотіла.

Я відійшла від адептів, бо говорити при свідках… Оглянулась у пошуках Лексіана, та його не побачила.

— Лексіан відійшов, у нас є кілька хвилин… — пояснив Інвар. Ми зупинились біля великого ясеня. Він поклав руку на стовбур і уважно дивився на мене.

— То що це за каблучка? Ти справді наречена Лексіана?

— Усе складно… — тільки й змогла прошепотіти.

— Це я вже зрозумів. Кері, — він нахилився ближче, — не тікай від мене. Я не ворог. Навпаки — я хочу допомогти. Та все складно. Батько… Якщо він дізнається, що я тобі все розповів… буде несамовито лютий. Але я розумію, що Лексіан і його друзі вже все знають. Ні, я не злюсь, що ти розповіла.

— Кері, батька не зупинить ця каблучка. Я думав, що може зупинити — й дійшов до висновку…

Я завмерла.

— Виходь за мене!

— Що?! Ти що таке кажеш?!

— Це єдиний вихід. Якщо ми таємно одружимось — батько більше нічого не зможе зробити! Я не прошу відповіді зараз, але було б добре! Це вперше я роблю пропозицію. Увечері я прийду до будинку Лексіана, і ти скажеш мені свою відповідь! — він поцілував мене в щоку й зник серед дерев.

Я стояла на місці, не вірячи в почуте…

— Кері, що ти тут робиш? — Лексіан. Що йому сказати? Що на мене сиплються пропозиції?