Розділ 15.

Кері

— Тобто не знаєш? Король Зіандр отримав Лісандею чи ні?
— Очевидно що ні, бо пошуки потрібного енергета не припинялися, було ще багато спроб, жертв, як їх називає батько. Та ніхто не підійшов...-Інвар виразно дивився на мене, а я піднялась з його ліжка, бо якось не годиться порядній дівчині сидіти на ліжку в чоловічій кімнаті... Сіла на крісло біля столу.
І здається я починаю розуміти, на що він натякає, та поки не почую не повірю...
— Інвар, ти хочеш сказати...
— Так Кері, саме це я хочу сказати... — Інвар також піднявся з ліжка, підійшов до мене, присів, взяв мою долоню...
— Кері, це просто неймовірний збіг обставин, ти навіть не уявляєш на скільки! Бо король спеціально придумав практику, щоб адепти з Академії Аргаріуса прибули в Аланію... Енергета він за скільки років не міг знайти, а помста з'їдає батька. Він дуже любив свою сестру Велінду, і у її смерті звинувачує Аргаріуса з Аріленною, і знову збіг, через що батько ще лютіший, а шість адептів це тільки...спосіб невеличкої помсти... Але потім коли з вами проводили тести...
— Вони брали нашу кров... — прошепотіла я.
— Так, а ще проводили маленьке дослідження.
— Ми несли камінь... — картина вимальовувалась у моїй голові, все страшніша.
— Я підійшла? Я?!!!
Інвар дивився на мене з провиною в очах і безнадією й саме збирався відповісти як гучно відчинилися двері, ні не відчинись, а просто розлетілись і перетворились у пил. Стояв лютий Лексіан зі звуженими очима й стиснутими губами.
— Не завадив? Залицятись до моєї нареченої? —Лексіан зосередив погляд на Інварові.
Інвар піднявся і також дивився на Лексіана з «особливою» любов'ю.
— Нареченої? Ти впевнений!
— Як ніколи! Кері іди сюди?- холодний наказ Лексіан кинув мені, й навіть не глянувши на мене, бо дуже заклопотаний, спопеляє поглядом Інвара.
А я хотіла провалитися крізь землю і навіть прогулянка до Богині смерті, видалась мені не поганою ідеєю. Я піднялась і підійшла до дверей, мабуть, краще піду, а чоловіки самі розберуться...
— Стояти! Без мене ти нікуди не підеш! — від голосу Лексіана, я прилипла до підлоги. Що робити, і як він дізнався що я у гуртожитку?
— Гарно ти говориш до нареченої!
— Не твоя справа! Побачу ще раз біля Кері, пожалієш, не подивлюсь, що ти монарша особа!!!
Не дочекавшись відповіді Лексіан розвернувся і пішов, не забувши прихопити й мене з собою, міцно зловивши за руку.
І вже на дворі він зупинився і зірвав з моєї руки рукавичку...
— Щоб я більше цього не бачив на твоїх руках!!!
Я не відповіла, я оніміла від такої грубої поведінки й ніяк не могла його зупинити...
* * *
Ось уже годину я сиджу у бібліотеці на допиті...
Лексіан, Ксен, Орис, який приїхав в ночі, не знаю як він так швидко добрався, маги, що з них взяти... Вимагають детального опису зі всіма дрібницями, про мою «прогулянку» з Інваром, чи Інваріусом, як вони його називають.
— Я уже в десятий раз усе розказую! Нічого не забула, не приховала, не вмовчала, усе розповіла! — мої нерви починають здавати, бо ця компанія...Злобного Лексіана, який мало говорить, хамовитого Ксена, який, забагато говорить, ну а з Орисом, то ще можна миритись, мені порядком набридла...
— Ти хочеш сказати, що Інваріус, кронпринц, прийшов до цього будинку, вимкнув магічну сигналізацію, повів тебе до підземелля Академії, наочно показав як приносять жертву на вівтарі та детально роз'яснив навіщо? — Ксен не полінився, детально перерахував усе.
— Так...
- Розповів таємницю своєї сім'ї, яка передавалась від батька до старшого сина з покоління в покоління... — Ксен, ніяк не вгомониться.
— Так...
— А ти у нас енергет, який потрібний королю Зіандру, щоб налагодити зв'язок із Гель богинею смерті? — я це уже говорила, та краще відповісти ще раз, ніж сперечатись з Ксеном.
— Так...
— Як цікаво! А тепер поясни...Якого біса він тобі це розповів!?? —;прокричав Ксен.
— Я не знаю точно... Та йому не байдужа доля королівства і він не підтримує вчинки батька...
— Це він так сказав, чи ти сама придумала? — мене так злить Ксен.
— Це мої висновки з його слів!
— Кері, а ти чула таку приказку «Яблуко від яблуні далеко не котиться»! — я чула, та здивована, що її чув Ксен.
- Та годі тобі Ксен, не нападай на Кері, вона усе розповіла! І хто б розповідав про яблука, ти племінник Каасена! — я подумки подякувала Опису, за захист.
— Я знаю, тому говорю! А ще мені здається, що наша міс Кері не все розказала. Бо я не бачу мотиву Інваріуса, відверто не розумію його тупого вчинку. Він відкрив усі карти, він знав, що ми дізнаємось усе від Кері, але все-таки розповів. Підставив батька, мовчу про те, що йому буде коли Зіандр дізнається про його зраду! По іншому це назвати не можна! — Ксен зробив свої висновки, які мені на думку не спадали.
— Згадується мені одна історія минулого року, де один адепт, виражаючись твоєю мовою, «зрадив» короля і свого близького родича...— які цікаві деталі розкрив Орис про Ксена.
— Це було інше! — сказав у свій захист Ксен.
— Які були твої мотиви? — не здавався Орис.
— Ви знаєте їх! Це дружба з двома дурнями.
— Ще? — і Лексіан приєднався до розмови.
— Не повага до Каасена!
— І.. — Лексіан не здавався і продовжував тиснути на Ксена.
— Симпатія до Аріленни... — навіть не припускала такої відповіді.
— Ось тобі й мотив Інваріуса, крім першого пункту, й навіть можливо другого... — я не дуже зрозуміла про що це Лексіан.
— Орис, а що там з нашим нововідкритим супер енергетом? — усі знову звернули увагу на мене.
— Енергія на кілька ступенів нижча ніж у людей, важча, й вібрації нижчі, та є ще щось, що я не можу пояснити, та воно мені не подобається... — Орис дивився на мене як на пацієнта в цілительному центрі.
— Ясно. Кері ти вільна! — так безцеремонно зі сторони Лексіана виставляти мене з кабінету, та я не сперечалась, просто вийшла.
Я так втомилась, після того як повернулась з Лексіаном до будинку. Й ледь не замерзла біля мага, бо його злість, переходить усі межі. Я не в’язень і маю право вільно пересуватись! Та свої, начебто розумні доводи я не озвучила, як і він свої, які ледь стримував ..
Я не спала в ночі, довго не могла заснути, все думала про Інвара й про те що він розповів...
Ну а зранку мене покликали в кабінет, і влаштували допит.
Лексіан.
Тільки я з Ксеном зайшли на вечірку, як спрацювала сигналізація, всього на секунду, та цього було достатньо щоб я зірвався і як божевільний полетів до дому.
Ксен назвав мене дурнем, махнув на мене рукою...і залишився.
А я навіть не дослухався, що він там ще говорив, бо я не міг чекати.

В дома Кері не було, всі були, а її не має. І ніхто не знає куди вона зникла.
Я звісно попрямував до Академії, та охорона мене запевняла, що міс Амільтон не заходила на територію Академії, так я їм повірив...
І поговоривши з ними кілька хвилин, вони проговорились, що ніхто з адептів не заходив, окрім, вони затнулись, а мені більше і не треба, я направився до підземелля, та тут захисна магія, Зіандр постарався, не просто відвід очей від дверей, а й викривлення простору, що означає я не побачу, як хтось виходитиме...
І я такий лютий, дізнався де мешкає Інваріус, увірвався в гуртожиток, сам не знаю як стримався і не вбив його, бо він тримав руку моєї нареченої, якого лисого гобліна?!
А Кері теж молодець... Чому вона з ним пішла?
Наступного дня, бо того ж я не хотів говорити з Кері, треба заспокоїтись. Прибув Орис, перенісся порталом із Міністерства Магії.
І ми у трьох слухали розповідь Кері. І усе ще гірше ніж я міг уявити. Невже прохід у світ мертвих існує?
І якщо Зіандр заручиться підтримкою богині Гель, то він помститься нашому королівстві сповна.
Його треба зупинити, не допустити цього.
Мотив Інваріуса мені зрозумілий, й одразу був відомий.
Він закохався у Кері! Мою наречену! Як це дратує! А ще більше мене дратує, що я ревную...
І найголовніше я не знаю, що робити?
Я зайшов до винуватиці не стукаючи, а що? Мій дім, мої правила... А вона саме перевдягалась, як я вчасно зайшов...
Кері закричала і почала швидко натягати тонку нижню сорочку прикриваючи усе найцікавіше — жаль. І після побаченого я навіть подобрішав.
— Чому ти пішла з ним?- я запитав відверто те, що мене цікавило.
— Я...А могли б Ви вийти, щоб я одяглась?
— Ні! Чим швидше ти відповіси, тим швидше я піду!
— Я хотіла дізнатись правду...
— Правду? Ти хоч розумієш, як тобі пощастило, що Інваріус зупинив процес передавання енергії? І взагалі, це могла бути пастка, щоб виманити тебе із дому, тебе міг чекати Зіандр! І ще багато можливих небезпечних варіантів! Чим ти думала?!!! — я знову кричав, бо моя уява малювала безліч варіантів розвитку подій, кожен страшніший другого і взагалі я не розумів, як можна наплювати на всі попередження і піти з ворогом невідомо куди!
— Я хотіла допомогти... — що за тупі бажання, де здоровий глузд?
— Не треба допомагати, не потрібно нічого робити, особливо по власній ініціативі! Бо тепер не тільки твоє життя на кону й чотирьох адептів... Це уже значно більший масштаб, усе королівство Марена в небезпеці! Якщо Зіандру вдасться заручитися підтримкою Богині... — важко представити, що буде, й бажання немає...Треба попередити Аргаріуса!
— Я не допущу, щоб мою енергію використали!
— Та, що ти кажеш Кері! Сейра, по твоєму по своїй волі кинджал в серце встромила? Якщо це правда, і твоя енергія підійшла Богині, то Зіандр піде на все, щоб отримати тебе! І тобі навіть моя каблучка на пальці не допоможе!