Розділ 12.

Лексіан.
Уже не знаю, яку ніч я не сплю, все шукаю...
І разом з Ксеном нарили інформацію, про усі летальні та нещасні випадки в Академії.
І була певна послідовність, перше що мене зацікавило, це серія нерозкритих, дивних смертей, що трапились 39 років тому. На території Академії, інтервалом три дні, знаходили мертвих адептів.
Без життєвої енергії, наче хтось її випив до сухої...
Загальна кількість мертвих адептів 23!
А потім раптом, усе припинилось, і винних не знайшли.
Через три роки, знаходили уже не адептів, а викладачів. Причина смерті, таж що в адептів, без життєвої енергії.
Ще через три роки дивні смертельні випадки, траплялись із персоналом, магічно не обдарованим, простолюдинами.
Далі, таких масових смертей не було, а поодинокі випадки, які просто закривали!
Нещасні випадки з простолюдинами приховати легше, а от з магічно обдарованими...
Не знаю як Академія Стихій, зберегла це у таємниці!
Ми з Ксеном, щоб здобути цю інформацію, витратили величезну прірву магічної енергії та порушили десяток правил, не тільки Академії, а й усіх п'яти королівств.
І ми прийшли до висновку, що Зіандр, щось знайшов під Академією і це щось, харчується енергією!
Але що саме?
Я повідомив Аргаріусу про ситуацію що склалась. Він з Аріленною у сусідньому королівстві Єарандеї, налагоджують політичні зв'язки й там ситуація, також не найкраща. Ніхто з сусідів не задоволений ситуацією що склалась. В першу чергу свободою віросповідання.
Для нашого королівства це прогрес і мир, для інших страх, бо усі бояться магії рун, не знають як з нею боротись. Аргаріус наголосив, щоб я зробив усе, щоб не дійшло до конфлікту з Зіандром...
Та залишити тут Кері, а з іншими адептами поїхати, я не міг, хоч це і справді наймирніший варіант!
Але Кері!
Сам не знаю як я додумався назвати її нареченою!
Найбільше що мене дратувало це нестача інформації! Навіщо королю Кері! Вона проста людина, що з неї взяти?
А ще Кері, придумала собі, що вона жертовна овечка!
Я зайшов до ювелірної лавки:
— Містер, Вам допомогти!
Так, зупиніть мене, бо я, мабуть, збожеволів!
— Мені потрібна заручальна каблучка!
Мені показали кілька варіантів і я довго не вибирав, взяв першу, що сподобалась. Просту з білого золота і прозорим діамантом.
— Чудовий вибір! Це не просто каблучка, майстер, що її робив заклав у діамант магічну програму, яка показуватиме справжні почуття міс, що носитиме її!
— Тобто? Як саме показуватиме! — мене це дуже зацікавило, вперше про таке чую.
— Якщо камінь залишиться прозорим після того як ви одягнете каблучку на руку міс, то у вашої обраниці, не має до вас почуттів. Якщо він змінить колір і стане рожевим, то почуття є: симпатія, легка закоханість.
А якщо камінь стане яскраво червоним, то Вам дуже пощастило і ви зустріли свою другу половинку!
— Тобто половинку? А мої почуття враховуються?
— Для того, щоб камінь почервонів, враховуються, він не зможе почервоніти без взаємності!
— Дуже цікаво! Я беру!
— Як ви уже зрозуміли, ця каблучка дорожча і на багато! І Вам дуже пощастило, бо містер, що замовив її, не зміг забрати, через особисті причини.
— Я уже сказав, що беру її! — ще не вистачало, щоб продавець, сумнівався у моїй платоспроможності!
Задоволений покупкою я повернувся в екіпаж, Кері сиділа біля вікна.
— Дай мені руку! — "лагідно" попросив я.
— Навіщо?
— Відкушу! — пожартував я, та Кері навіть не поворухнулась.
Та я ж маг і тим більше, не прошу двічі, тому застосував магію й одягнув каблучку на її безіменний пальчик.
І руку не відпускав, тримав і дивився, все чекав...
А чого я чекав?
Що камінь почервонів, порожевіє?
— Ви, ви!! Як ви могли? Ви навіть моєї згоди не запитали! І припиніть застосовувати на мені магію! Це дратує!
Кері, так розізлилась, навіть голос підвищила! І я мав би злитись, поставити її на місце, та чомусь мені подобалась ця ситуація. Ця Кері, не зібрана, стримана, а емоційна!
Навіть замилувався.
— Звертайся до мене на ти!
— Ні, я не можу! І каблучку зніміть! Що ж я скажу всім!
— Я сам усе скажу!
— Що ви скажете! Що вирішили ризикнути їхніми життями? Що наші заручини є фіктивними, що це все для того щоб король Зіандр... А для чого це все? Поясніть і мені, бо я також не розумію!
— Кері, це для того, щоб тебе захистити. А наші заручини не фіктивні, я запропонував ти погодилась!
— Я через вас не могла і слова сказати!
— Мовчання знак згоди! І більше нічого не хочу чути, бо знову не зможеш говорити!

Я поводився не послідовно, я це розумів, а про заручини й сам собі не міг толком пояснити.
Та я знав, що поступаю правильно.
— Містер Авега!
Як це бісить, сказав же на «ти»!
— А давайте нічого не будемо говорити адептам і взагалі...
— А каблучка?
— Я буду знімати...
— Ні, не будеш, тільки попробуй, я дізнаюсь...
І я направив магічний імпульс на каблучку. Мене починало це дратувати, бо я взагалі-то найзавидніший холостяк Марени(Аргаріус уже одружився)! А тут бачте мене соромляться!
Та будь-яка адептка, одразу б вихвалялась, розказувала подругам і не « подругам». Нічого не розумію.
Поглянув на камінь прозорий! І це гостро драпнуло по самолюбству!