Розділ 4.

Лексіан.
Тільки зайшовши у робочі приміщення Академії, я зрозумів по запаху, що тут ведуться розкопки й ніби нічого забороненого, Аланія — королівство, майже усі споруди витесані у скелях, або побудовані з каміння що витісується із тих же скель.

Та Академія стоїть не одне покоління і є архітектурною пам'яткою, тому щось у ній змінювати заборонено...

За ці кілька днів, що я прибув до Аланії, якби я не старався пройти у нижні приміщення Академії, мене відмовляють і їх охороняють найбільше. Що підштовхує на певні думки.

Навіщо?

Шість адептів '’на тестах'' були три години, підозріло довго, а доручили їм роботу в архіві. Архіві!

Завтра вони допомагатимуть у лабораторії факультету вогню. І там ніхто не був проти моєї присутності.

Я зайшов до гуртожитку і спустився до їдальні, час вечері, хочу розпитати про '’тести’’.

Я присів за їхній столик.

- Адепти, може поділитися вашими враженнями про перший день практики, про тести!?

Ніхто з них не розповів нічого цікавого, та Кері мовчала, не брала участі в обговоренні та відводила погляд.

Є два варіанти її поведінки, або вона образилась на мене, що я поставився до неї як до інших адептів, не показав, що ми знайомі...

Або вона щось знає!

Після вечері усі розійшлись, Кері продовжувала сидіти, як і я.

- Містер Авега! Треба поговорити, але не тут.

Мене здивувала репліка не тут, хоч я і сам говорити відверто перед іншими адептами, що ще вечеряли у їдальні не став би, і збирався запропонувати вийти прогулятись...

- Так, вийдімо...

Аланія була зовсім іншою, не схожою до Марени, та я бував тут і раніше і навіть не раз, і знав місцевість.

Я, Ксен, Орис, не раз тут гуляли, ми приїжджали сюди із королевою Веліндою і зупинялися в будинок, який їй належав, а зараз він власність Аргаріуса, саме у ньому я зупинився.

Та йшли ми не до будинку, а до невеликого озера, до якого без магії не добратись, із-за щільності зарослів, що для Аланії нонсенс.

Я силовим потоком змусив дерева, кущі, високу траву, вигнутись і утворити нам коридор.

Кері мовчала всю дорогу і заговорила тільки коли ми присіли на виступ скелі з краєвидом на синє озеро.

— Тут дуже гарно, і звідки тут озеро? Та...зараз не про це. Мої враження про тести відрізняються...

— Дуже цікаво, чим же?

Я дивився на неї, а вона на воду...

— Перед початком тесту нам дали випити зілля, я дивилась в бібліотеці, це заборонене зілля на основі сон-трави...

- Я знаю його дію! Ви випили?

- Так! Але все пам'ятаю!

- Це неможливо!

Вона мовчки розстебнула два ґудзики на блузці й показала талісман, я одразу впізнав роботу Аріленни. Це у її дусі, вона б не відпустила подругу без захисту.

— Але інші також мають талісмани, окрім Сейри!

— Не мають! З різних причин.

— Отже, вони нічого не пам’ятають, а що пам'ятаєте Ви?

Вона переповіла з деталями події, і...я був злий, ці виродки, невідомо чим займаються в Академії й використовують для цього адептів, а ще вони посміли лапати...Кері.

- Вони знають, що у нас не має талісманів, бо інакше не були б так впевнені, що ми нічого не пам’ятаємо!

- Так, отже стежили й спеціально вибрали вас. А це означає, що у них є людина в Академії.

- Містер Авега, як Ви думаєте, що вони шукають у скалі під Академією?

Увесь наш діалог я дивився на Кері, а вона все на озеро...Вона була цікавою дівчиною — розумною і стриманою.

Дівчина без зайвих запитань прийняла мої правила гри «куратор-адептка» і навіть на одинці ... дотримувалась правил.

Не те, що Рідна, ще два роки тому у нас була невеличка інтрижка (і виключення із моїх правил, бо вона людина), всього раз переспали, і вона за час практики, мені уже тричі про це нагадала, як і натякнула, що не проти повторення. Кері цього не бачила, та інші адепти з шістки усе прекрасно чули. Скромністю Рідна не страждала...

- Я не знаю точно, та маю це вияснити! Міс Кері, а як Вам Аланія? - не знаю, чому я запитав, сам щойно перейшов на особисте.

- Дуже спекотна! І чорна мантія...

- Так, тут чорне не носять, я подумаю, що можна з цим зробити!

- Містер Авега! У мене ще одне питання! Чому простолюдини не подорожують королівствами, а тільки маги?

- Тому що королівства дуже різні, не тільки кліматом, а й політичним ладом, законами, релігією. І щоб уникнути серед простолюдин обурення чи невдоволення, монархи п'яти королівств уклали угоду. Виключення складають тільки маги. І Академія Стихій в Аланії.

- Це не чесно!

Так, мабуть, але коли ти маг і тобі все можна, то ти мало цікавишся простолюдинами.

Ми ще посиділи мовчки, потім я провів Кері до гуртожитку.

- Міс Амільтон, завтра на практиці я буду присутній, та якщо буде хоч найменша небезпека, Вам чи іншим адептам, одразу повідомляйте!

- А як Вас найти, Ви ж не зупинились у гуртожитку!

- У кінці цієї вулиці є будинок білого кольору...