Міні-розділ 10.1: Труднощі майбутнього короля

Бібліотека Келена, що ще недавно була тихим притулком для книг і артефактів, тепер гуділа життям. Голоси 78 врятованих душ — 43 жінок, 13 чоловіків, 22 дітей — наповнювали зали: дитячий сміх, шепіт розмов, кроки по кам’яній підлозі. Магічні ліхтарі світили м’яким синім сяйвом, а золоті скарби Зарґота в скарбниці додавали тепла. Келен стояв у центрі головної зали, його череп із блакитними очницями дивився на людей, ельфів, гномів, що дивилися на нього з надією. Він був їхнім королем, але вперше відчув вагу цього титулу. Піддані були врятовані, але як дати їм мету, як перетворити бібліотеку на фундамент королівства?

Його кістки гуділи від тривоги. Їжа, житло, заняття — усе це було потрібно негайно. Келен підійшов до Зарґота, що лежав біля скарбниці, його зменшена луска виблискувала.
— Зарґоте, — сказав Келен, його голос, створений артефактом, звучав твердо, — полюй у лісах. Принось дичину, щоб було що їсти. Ми не можемо голодувати.

Дракон кивнув, його очі спалахнули.
— Я принесу здобич, королю. Ліси повні оленів. — Він розправив крила, готуючись до вильоту.

Але їжа була лише частиною проблеми. Келен дивився на своїх підданих: діти бігали між полиць, жінки намагалися заспокоїти їх, чоловіки стояли, чекаючи вказівок. Їм потрібна була справа, щоб руки не залишалися порожніми, щоб страх не повернувся. Келен відчув, що сам не впорається, але поруч був Сорен. Його воїн, ельф у минулому, стояв у зачаклованих обладунках, тримаючи Меч Тіней. Зелене сяйво його очниць видавало впевненість.

Сорен ступив уперед, його хрипкий голос пролунав:
— Мій королю, я склав план. Ми не можемо залишатися в бібліотеці вічно. Нам потрібне місто, армія, майбутнє. Ось що я пропоную. — Він накреслив на кам’яній підлозі рукою схему, його кістки клацнули. — Крок перший: розпочати будівництво або захопити місто. Крок другий: створити освіту й робочі місця, щоб кожен мав мету. Крок третій: сформувати військо, щоб захищати наше королівство.

Келен нахилився над схемою, його очниці світилися блакитним. План був простим, але логічним. Місто дало б захист і простір, освіта — знання, армія — силу. Він кивнув, його голос був сповнений схвалення:
— Це гарний початок, Сорене. Але попрацюй над деталями. Нам потрібні точні кроки: які землі, які ресурси, хто вчитиме. Я вірю в тебе.

Сорен клацнув щелепою, його очниці спалахнули.
— Я вдосконалю план, мій королю. Дай мені день.

Келен повернувся до своїх підданих, що чекали в залі. Він підняв руку, і голос, посилений магією, прогримів:
— Чоловіки! Ідіть на полювання, беріть луки, списи. Зарґот принесе дичину, але нам потрібно більше, щоб прогодувати всіх. Жінки, доглядайте дітей, готуйте їжу, приведіть бібліотеку до ладу. Кожен із вас — частина нашого майбутнього.

Чоловіки кивнули, їхні обличчя — ельфійські, гномські, оркські — виражали рішучість. Жінки взялися за дітей, а деякі почали розбирати припаси, що були в бібліотеці. Келен відчув полегшення, але його розум уже перейшов до більшої мети. Захоплення міста. Він стояв біля карти, яку Сорен знайшов у таборі работорговців, і його кістяні пальці простежили кордони Волдебії — королівства людей, де він зараз перебував. Біля гір, на західному кордоні, було місто-фортеця, укріплене кам’яними мурами, ідеальне для захисту. Воно могло стати серцем його королівства.

Келен уявив, як веде своїх підданих до фортеці, як його магія й Меч Тіней Сорена пробивають шлях. Але чи готові вони? Жінки й діти були слабкими після рабства, чоловіки — не воїни. Потрібен час, ресурси, армія. Його очниці спалахнули червоним, коли він подумав про людей Волдебії, їхню жорстокість, їхні “договори”. Захоплення фортеці стане викликом, але Келен знав: це перший крок до мрії.

Він повернувся до Сорена, що креслив нові схеми.
— Сорене, фортеця біля гір Волдебії. Це наша ціль. Плануй із цим у голові.

Сорен кивнув, його меч блиснув у світлі ліхтарів.
— Зрозумів, мій королю. Фортеця буде нашою.

Келен стояв, дивлячись на своїх підданих, що працювали разом. Його душа, якщо вона в нього була, гуділа від надії. Труднощі майбутнього короля були великими, але з Сореном, Зарґотом і цими людьми він був готовий їх подолати.