Безсовісна господарка

«Яка ж вона красива!» — пронеслося в моїх думках, поки я налаштовував свою навігацію під хвостом. Прорахувати траєкторію польоту до верхньої полички було ще тою справою. Особливо, коли за останні дні грудня моя неперевершена душа встигла подобрішати на кілька кілограмів. О! Смажена, соковита курочка з хрусткою скоринкою, могла вдосконалити кого завгодно! Крім цієї нещасної буркотунки, яка її готувала...

Подумаєш, заліз на стіл! Подумаєш, об'їв цю божественну тушку зі всіх боків, а потім заснув на мисці, з ніжкою в зубах? І чого вона так розсердилася? Ще й сказала, що я посмів замахнутися на її добро, нажите важкою працею! Ха! Та якби я не витоптував ніччю її зі всіх боків і не прогрівав своїм антистресовим животиком її шию, то вона б на неї ніколи не заробила!

Безсо-о-овісна жінка...ніякої поваги до моєї непосильної праці. Ще й перед самим Новим роком висадила миску зі ще одною соковитою курочкою на верхню поличку височенної шафи! А я, між іншим, пускав на неї слинки, ще коли вона її в майонезі маринувала і натирала спеціями! А мені облизати гомілку не дала! А я її просив! Дійсно просив! І лапкою стукнув, і в очі багатозначно дивився, і спересердя лобом в її ногу буцнувся раз сто! А до неї так і не дійшло...А вона мене взяла і по хвосту…

І тепер я — голодний, нещасний кіт з неосяжною душею, змушений прораховувати траєкторію польоту з ялинки на шафу, щоб не слухати весь Новий рік серенади свого бідного шлунку. Ще й, як на зло, господарка має зараз вернутися з вулиці після цих дурних галасливих феєрверків. Теж мені, панянка! Як я її о третій годині ночі прошу випустити на побачення з Муркою — то я верещу. А як хтось запускає ці кольорові вогні опівночі — то це для неї свято. Що й казати — безсо-о-овісна людина!

Поки за вікном не вщухали вибухи, я швиденько підбіг до стіни й став брати розгін. Щоб потрапити з ялинки на потрібну поличку, я мав влетіти на такій швидкості, щоб вона зігнулася і сама мене штовхнула до тарілочки. Від однієї думки про духмяне м'ясо, в животі нестерпно забуркотіло і я поспішив додати розгону своїм пухнастим хвостом, виляючи ним по колу. До гелікоптера мені було далеко, але хто його знав? Все-таки я був значно кращий за нього! Живий, м'якенький і муркотів приємніше… 

Мить і я зі всіх сил став перебирати лапками, застрибуючи на новесеньку ялинку, обвішану скляними новорічними кульками. Дерево натужно похилилося, але встояло й почало розгинатися. З кожною секундою воно випрямлялося, наближаючи мене до кінцевої цілі. І я б обов'язково полетів на зустріч до кохання всього свого життя, якби одна безсовісна господарка не заплутала гілки так рясно старою гірляндою і нормально вішала б кульки. А так... 

Мої кігті зачепилися за провід і я повис на одній з іграшок гойдаючись туди-сюди. Прикраси стали зриватися з хвойних гілочок і летіти у всі боки, поки я намагався підтягнутися, щоб хоч під хвостом не кололо. За цими стражданнями, я навіть не відразу помітив, як двері в кімнату відчинилися. Та сама безсовісна господарка, через яку я потрапив у таку абсурдну ситуацію — схопилася за серце і на весь дім почулося:

— Кескик! Що ти натворив! 

А що я? Я взагалі дивним чином став мерехтіти блакитним світлом, аж доки незвідана сила не потягнула мене невідомо куди, залишивши курочку в самотності.