Кекс на згадку про вбивство
77: Люсина фінальна магія
— Ми не можемо просто так закрити справу, — сказала тітка Люся, стоячи посеред кав’ярні з сіллю, свічками та опахалом у вигляді кухонної прихватки. — Тут накопичилось багато… енергетичного борошна.
— Тобто?
— Треба очистити простір, Маринко. Інакше нові кекси підгорятимуть від самого запаху минулого.
Я зітхнула. Вона вже розставляла чашечки з сіллю по кутах, Славік ніс млин для кориці, а Сметанко, як завжди, сидів на місці “духовного центру кав’ярні” — тістомісильній машині.
— Починаємо! — оголосила Люся. — О, кекси зниклих духів, розтаньте, як цукрова пудра!
О, зрадники з глазур’ю, ідіть у чорний шоколад!
Зойка почала виводити на дзеркалі над баром напис: “Більше ніяких трупів”.
— І це працює? — спитав Руслан, спостерігаючи зі смартфоном у руках.
— Завжди, — відповіла Люся. — Особливо, коли додаєш трохи екзотичних слів і цитрус.
Коли ритуал добіг кінця, Люся підкинула в повітря щіпку борошна, промовила щось на суміші латині й одеського жаргону — і оголосила:
— Все. Кав’ярня чиста. Енергія вільна. Кекс може підніматися без злочину.
Я відчула, що справді стало легше. Світліше. Або це просто свічки зробили свою справу.
Сметанко глибоко зітхнув і… заснув.
Навіть він, нарешті, розслабився.
— Тоді… — сказала я. — Можна починати нову главу. І нову партію випічки.
— Але цього разу — без привидів, — кивнула Люся. — Хіба що з маракуєю.
#1159 в Детектив/Трилер
#456 в Детектив
#1612 в Різне
#589 в Гумор
Відредаговано: 19.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
