Кекс на згадку про вбивство

74: Повернення шкарпеток

— А ось і я, — почувся голос з порогу. — Хтось замовляв детектива зі смаком кориці?

Всі озирнулися. На порозі стояв Глущенко. У фірмових шкарпетках з лисицями. Усміхнений. І з пакетом у руках.

— Ти ж був відсторонений! — вигукнула я.

— Так. Але “відсторонений” — не значить “не зацікавлений”. До речі, я не офіційно тут. Просто... в якості глядача фіналу.

— І як тобі спектакль?

— Трохи затягнутий у другому акті. Але фінал — смачний.
Він поклав на стіл пакет. Там були… шкарпетки. Ті самі. З червоною плямою.

— Я знайшов їх у квартирі Бориса. Вони були сховані у каструлі.

— Яка банальність, — скривилась Люся. — Сховати докази в посуді.

— У нього ще й чайник замість сейфу був. Але головне — на цих шкарпетках залишки тієї самої речовини, якою отруїли Павла.

— Тобто, у нас тепер ще й… фізичний доказ, — сказала я.

— І тепер… справа закрита, — мовив Глущенко. — Можете повертатись до нормального життя. Тісто, глазур, кава…

— І жодних трупів, — вставила я.

— Хоча, чесно, мені буде не вистачати ваших інтер’єрів. Тут гарно пахне навіть під час допиту.

Сметанко ліниво потягнувся на прилавку і знову натис лапою кнопку кавомашини.

— Ну от, навіть кіт святкує.

— І, до речі, — додала я. — Я рада, що ти повернувся. Без тебе… було якось надто серйозно.

— А з моїми шкарпетками — завжди трішки іронії.

Подобається

#1159 в Детектив/Трилер
#455 в Детектив
#1615 в Різне
#592 в Гумор

Відредаговано: 19.07.2025