72: Хто з кремом — той і винен

— Окей, — сказала я, вмикаючи презентацію “Finale.keks”. — В нас є мотивація, є свідки, є кіт-носій правди…
Залишилось одне — викрити кремового маніпулятора.

— Чи ти зараз серйозно назвала це “кремовий маніпулятор”? — скривився Руслан.

— Вибач, це був нервовий гумор. Але факт лишається: хтось із гостей сьогодні — той самий “бухгалтер із темної пудри”. І ми це з’ясуємо прямо зараз.

Ми встановили монітор, увімкнули трансляцію з усіх камер. І запросили гостей у залу — останній “десерт шоу”, як ми оголосили.

— Сьогодні ми покажемо вам відео, — оголосила тітка Люся, стоячи біля вази з мармеладками, як біля вівтаря. — І ті, хто винен, не зможуть стримати реакції. А ті, хто невинні — будуть в шоці. Як завжди.

Запустили запис. Відео з флешки Сметанка.
Обличчя. Руки. Хода. Крем на пальці. Куртка знайома.

І раптом… хтось з гостей впустив кекс. Маленький, зі смаком ванілі.

— Стоп. — Я повернулась. — Повтори це ще раз.

— Що?

— Ти — наш бухгалтер. Тільки сьогодні тебе звуть “Мирон” і ти носиш бороду.

— Це… нісенітниця!

— Це — грим, — сказала Зойка. — А ще в тебе та сама татуювання на зап’ясті — “Баланс > Любов”.

Всі озирнулися. Чоловік у сірому светрі й накладних окулярах спробував вийти. Але двері були зачинені.

— Пам’ятаєш, як ти казав, що “все треба звести в баланс”? І як ти ненавидів Павла за “креатив без логіки”?

— Ти був інвестором, — згадала я. — І він тебе кинув. Але ти повернувся — як тінь. Як форма. Як крем під кришкою.

Він зітхнув.

— Так. Це був я. Але я не хотів… Я просто хотів, щоб його “мафія кексів” провалилась. А вийшло… дещо більше.

— Вийшло вбивство, — сухо констатував Глущенко.

І десерт завершився арештом.