Кекс на згадку про вбивство

56: Відсторонений детектив

Глущенко сидів у нашій кав’ярні — без значка, без папок, без своєї фірмової “зав’язаної краватки з натяком на кримінал”.

— Кажеш, тебе відсторонили? — спитала я, підсовуючи йому філіжанку еспресо, що більше скидалась на гіркий жаль з пінкою.

— Тимчасово. “Конфлікт інтересів”, — сказав він. — Нібито я "занадто особисто залучений". Ніби я взявся за справу через твої очі, а не через тіло в морозилці.

— Ну… твоє ставлення до мого капучино було підозріло ніжним.

— Їм не сподобалось, що я дозволив вам копирсатись у доках. Що ми відкрили альтернативну “дошку підозри” і ведемо власне розслідування. Але головне — що я не повідомив керівництво про зникнення Павла ще тоді, коли підозрював, що він живий.

— Тобто ти знав?

— Підозрював. І хотів довести. Але не так… бюрократично.

— І що тепер?

— Тепер я просто Глущенко. Без “капітан”. Але з тим самим бажанням дізнатись правду. Можливо, навіть більше.

— Тобі можна взагалі бути тут?

— Тобі можна ставити такі смачні кекси перед відстороненим офіцером?

— Торкаюсь виключно в межах слідства, — підморгнула я.

Сметанко стрибнув йому на коліна. Це було офіційне посвячення в “слідчі без мундирів”.

— Я залишаюсь з вами, — сказав Глущенко. — Формально — ні. Але насправді... ми ближче до істини, ніж будь-хто у відділку.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше