Кекс на згадку про вбивство

45: Отруйний смак

Зойка принесла кекс на пробу — новий смак “Лимонна провина з кремом без алібі”.

— Ти точно перевірила рецепт? — спитала я, дивлячись на нього з підозрою, з якою зазвичай дивляться на колишнього в нових туфлях.

— Авжеж. Я ж не хочу вбити клієнта… хіба що одного.

— Жарт?

— Залежить, з якого боку ложки.

Я відкусила. І в ту ж секунду… відчула щось дивне. Не лимон. Не ваніль. А… гіркий, металевий післясмак.

— Що це за присмак?

— Ти відчула теж?! — ахнула Зойка. — Я думала, це просто моя уява. Але двоє — вже симптом.

— Покажи інгредієнти.

Ми вивалили все на стіл. Усе наче нормальне. Але... в банці з “лимонною есенцією” була чужа етикетка — зверху наклеєна.

Глущенко увімкнув ліхтарик.

— А ось це... не лимон. Це гліцитол-23. Його іноді додають у підозрілу випічку — маскує смак і паралізує рецептори.

— Це типу отрута?

— Типу “ти ще не помер, але скоро будеш дивитись мультики з підлоги”.

— Як це потрапило до нас?

— А от питання. Усі інгредієнти проходили перевірку. Але ці баночки... могли обміняти. Або... хтось навмисно змінив етикетку.

— І хто мав доступ?

Ми знову переглянулись. Зойка, я, Тоня, Люся. І… Павло. Колись.

— Отрута в кексі. Запис вирізано. Ноутбук зник. Це вже не просто випадковість, — сказав Глущенко.

А я подумала: може, Павло не просто тікав. Може, він готував меню зі зникнень. І перша страва — вже подана.

Подобається

#330 в Детектив/Трилер
#163 в Детектив
#294 в Різне
#206 в Гумор

Відредаговано: 19.07.2025