Кекс на згадку про вбивство

44: Монтаж і маніпуляція

Руслан дивився на екран із виразом обличчя, який зазвичай мають люди, коли дізнаються, що в каві був сіль.

— Я щось знайшов. І це... хтось вирізав момент.

— Що? — спитала я.

— На записі з камер відеоспостереження кав’ярні. Одна з копій, яка мала залишитись на хмарі. Там є Павло. Але... є стрибок. І після нього — вже нічого.

— Як нічого?

— Як “кінець серіалу на найцікавішому”. Відсутній шматок десь на хвилин п’ятнадцять. І саме в цей час, за версією свідків, він заходив у підсобку. Востаннє.

Глущенко зціпив зуби:

— Це означає, що хтось знав, де записується резервне відео. І мав доступ до серверу.

— А доступ мають лише троє: я, ти і... Павло.

— І якщо Павло мертвий — або він вирізав сам перед смертю… або хтось з нас має дуже криву совість і прямі руки.

Руслан натиснув паузу:

— Оце — ще цікавіше. На кілька кадрів до вирізки — на фоні видно когось. Зі спини. В білому халаті. Але це — не Павло.

— Може, тітка Люся?

— Ні, це... чоловік. Великий. І на халаті — пляма. Темна. Не кава.

Ми всі завмерли.

— Ізмонтовано чітко. Без зайвого. Навіть звук приглушили. Як профі. Або... той, хто працює з відео.

Зойка нахилилась до Руслана:

— Скажи чесно. Це ти?

— Я?! Та я ледве фотки обрізаю, щоб було видно тістечко, а не підборіддя.

А я стояла й думала: в кожного тут — по шоку. Але в когось — ще й пульт від запису.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше