Кекс на згадку про вбивство
40: Мадам з Парижа
Вона увійшла так, ніби вітриночка кав’ярні була червоною доріжкою.
У пальті кольору “драматична смородина”, з капелюшком, який міг би викликати ревнощі навіть у моди.
Мадам з Парижа.
— Ви подаєте тут не лише каву, а й правду? — запитала вона, з французьким акцентом і пафосом оперної діви.
— Інколи з молоком, — відповіла я.
— Тоді я хочу подвійну, — сказала вона і сіла так, наче чекала на прес-конференцію.
Глущенко дістав блокнот. Зойка — тірамісу. Сметанко згорнувся у формі знаку питання.
— Ви знали Павла? — запитав капітан.
— Знали? Mon dieu, я його створила! Він був стажером у моїй пекарні в Монмартрі. Він мріяв про кекси. І про… панування.
— Панування?
— Він хотів створити мережу “Десерт & Драма” по всій Європі. Але... обпікся. На кремі. І на мені.
— Ви… були разом?
— Ми були... небезпекою з глазур’ю. Але він зрадив. Вкрав мої рецепти. І мого кота.
— Що?!
— Так, мого Пастіша. Тепер я дивлюсь на вашого Сметанка, і… déjà vu.
— І ви вирішили повернутись?
— Я отримала лист. Від нього. Перед “смертю”. Там було тільки:
“Вона не пробачить. Але має знати правду. Знову зустрінемось — у точці початку.”
— Тобто… тут?
— Тут. У цьому “десертному детективі”. Я — фінальний акорд. І, можливо, єдина, хто знає, що насправді сталося в Празі.
Ми всі завмерли.
А Сметанко підповз до її сумочки… і виніс міні-флешку у формі круасана.
#1159 в Детектив/Трилер
#457 в Детектив
#1614 в Різне
#594 в Гумор
Відредаговано: 19.07.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
