3: Зойка і кава на удачу

Зойка з’явилась на порозі моєї кухні, як привид, тільки з більшим макіяжем. Вона була в леопардовому халаті, з двома різними капцями і стаканчиком кави з надписом “Успіх усередині”. Коли я його відкрила — всередині було латте. Без успіху.

— Ми приречені, — заявила вона, драматично кидючи сумку на стілець. — Я перевірила карти Таро, прогноз погоди і інстаграм Павла. Усе проти нас.

— Карти показали дощ?

— Вони показали шістку мечів і фото Павла з пляжу. Він носить рожеві плавки. Це агресія.

Я мовчки протягнула їй кекс-провал, щоб вона хоча б візуально оцінила катастрофу. Зойка втупилась у вуглинку, зітхнула, а потім взяла виделку.

— Чесно, у нас були гірші дні, — сказала вона, жуючи. — Наприклад, коли ми відкрили буфет на вокзалі й до нас зайшов тільки голуб.

— Він ще й не заплатив, — додала я.

Ми сиділи мовчки, поки тітка Люся ходила навколо нас із ладаном (чи димом від старого шкарпеткового чайника — точно сказати важко). Сметанко задрімав на підвіконні, виглядаючи абсолютно спокійним. Йому було все одно — кав’ярня, тіло, Павло чи миші в підвалі.

— Ти думаєш, він прийшов просто з’їсти кекс? — спитала я.

— Павло? Та в нього алергія на успішних жінок. Він прийшов зіпсувати все. І, якщо чесно... мені здається, що він щось задумав.

Зойка не часто виглядала серйозною. Але цього разу її погляд був... надто тихий. І надто довгий. А потім вона прошепотіла:

— І я думаю, ми ще сьогодні пожалкуємо, що взяли його “все ще друг” на список гостей.