Глава 3.1

Десь через чотири місяці з початку тренувань з Ласією вона вирішила, що навчила мене всього чого могла. Її слова було б достатньо, якби я просто хотіла припинити заняття. Але я воліла стати полювальницею, як Шааті, а для цього треба було довести Королеві, що я готова. 

Тож за традицією мені було назначено дату двобою з однією з наших захисниць. З ким саме - вирішував жереб перед самим поєдинком. 

У цей день видалась на рідкість мерзенна погода: острів нещадно обдувало сильним холодним вітром, а з неба періодично падали поодинокі, але великі та ріжучі крижані краплі. І все ж цей двобій мав відбутися на вулиці, на єдиному тренувальному майданчику, що був в нашому містечку. Бо тільки там все було облаштовано як треба задля безпечних поєдинків та можливості глядачам спостерігати за виставою. 

Так, для спільноти це було чимось на кшталт вистави. Не так вже й часто народ міг потішити себе подібним видовищем, бо крім ненависних мені павуків і змій та неймовірних сходів та заходів сонця, острів мало чим міг похизуватися в плані розваг. 

Жеребкування було звичайним витягуванням рандомного імені зі скриньки. У скриньку могли кинути своє ім'я всі бажаючі хранительки спільноти, а також найсильніші воїтельки, які обрали інші професії. Завдяки своєї магії Наріанн входила у цей список, і однією з перших кинула своє ім'я у скриню для жеребкування. 

Я навіть не знаю, з ким би я сама хотіла битися. От з ким би не хотіла, знаю. Бо спогади про перший місяць занять все ще болем віддавалися по всьому тілу. І хоча тепер я вже була більш досвідченою та натренованою, все ж не була впевнена, що змогла б впоратись з найкращим бійцем спільноти.

Я глибоко вдихнула та видихнула, намагаючись заспокоїтись та трохи розслабитись перед тим, як запустити руку в скриню жеребкування. Довго не думаючи, дістала перший клаптик паперу, що потрапив під пальці. 

- Наріанн, - я передала жереб королеві Енерії та нервово посміхнулася, дивуючись жарту долі. 

Нас і без того багато чого пов'язувало, тепер ще й мій екзаменаційний двобій. До того ж я зовсім не знала, на що вона справді здатна. Вона доволі сильний маг - це я вже давно зрозуміла. Але ж магія це не основне. Проте я гадки не мала, наскільки гарний з неї боєць, і саме через це я ледь не провалила свій екзамен на перших секундах двобою. 

Наріанн не стала зволікати, та кинула в мою сторону якусь магічну гидоту одразу після дзвона, що сигналізував про початок поєдинку. Звісно що бойова магія не могла завдати мені шкоди напряму, але от дуже ускладнити цей бій - без проблем. Здається, на це і був розрахунок Наріанн, бо мене накрило якоюсь щільною хмарою  жовтого пилу, через який я виявилась абсолютно дезорієнтованою, бо не бачила нічого далі свого носа.

Що саме мене врятувало я зрозуміла вже набагато пізніше - Лассар’гі. В той момент мені просто здалося, що хтось схопив мене за руку та потягнув в сторону.  Якби не це, вже за мить бойовий ціп принцеси звалився б на мою голову. І все ж залізо боляче пройшлося по моїй правій руці від плеча до зап'ястка, залишаючи за собою синці та подряпини, а кинджал із сумним «дзен-ннннннь» вирвало з ослаблених пальців. 

В цей момент пил різко зник, а на мене зі злою усмішкою налетіла Наріанн. Все ж місяці щоденної практики не пройшли дарма. Тіло зреагувало автоматично, блокуючи кинджалом у лівій руці бойовий ціп, а правою рукою перехоплюючи запʼястя принцеси з черговою магічною гидотою у долоні. Енергетична куля, схожа на утикану величезними голками подушечку, пролетіла в кількох міліметрах від мого обличчя. Суперниця легко вивернулась із мого захвата  й через розворот продовжила напад. 

Наріанн явно не жаліла мене та вирішила битися у повну силу. Все, що я встигала, це парувати її удари єдиним кинджалом який в мене залишився, перекидаючи його з руки у руку, та уходити з-під купи різноманітних магічних куль, якими вона не забувала закидувати мене майже без зупинки.

Принцеса дійсно була сильним магом, а от бойовим ціпком на моє щастя володіла не настільки добре. Та все одно поєднання магії та звичайної зброї робили з неї неймовірно сильного суперника. Періодично траплялись моменти, коли вона ненавмисно відкривалась під час чергового замаху ціпком, але мені катастрофічно не вистачало другого кинджалу, щоб взяти перевагу у свої руки. Той так і лежав у центрі тренувального майданчика, де почався бій. В той час, як ми вже змістилися на самий край, ближче до оточуючих нас глядачів. 

Я з сумом кинула на нього швидкий погляд, коли в черговий раз упустила нагоду дістати суперницю. Але сили вже почали закінчуватися, і я зрозуміла, що якимось чином треба самій переходити у наступ.

Як тільки Наріанн відступила на крок, щоб закінчити минулий рух та перевести його в інший, я різко рвонула в сторону кинджала. Зробила перекат, пропускаючи чергову бурульку над головою, схопила зброю, якої мені так не вистачало, та різко розвернулась обличчям до суперниці. Побачила магічного «їжака», якими вона так любила жбурлятися, що невпинно наближався. Відскочила з траекторії його польоту, але не встигла та відчула, як ця гидота вдарила мене у ліве плече. На щастя мій «імунітет» до бойової магії спрацював, хоча все ж відчуття були дуже неприємними - ніби в мене зі всієї сили врізався шар для боулінгу. 

Проте я досягла своєї мети, і тепер з кинджалом у кожній руці почувалась в рази впевненішою. Сили зрівнялися. Наріанн також про це знала, тому поводилась набагато обережніше. Її рухи стали більш вивіреними, вона вже не так активно  користувалася бойовим ціпком, щоб зайвий раз не розкриватися. Кілька разів я робила спроби пробитися, але марно. Їй також не вдавалось завдати мені вирішального удару. Кожен вичікував, коли суперник зробить хоча б маленьку помилку, щоб використати її собі на користь. 

Все ж у мене досвіду виявилось набагато менше, тому я почала хибити, а принцеса брати перевагу у свої руки. Сил вже майже не залишилось, я почала відступати, більше не в змозі з легкістю відбивати удари потужного ціпка. Погода також не допомагала - ми вже повністю були мокрі, обліплені брудом та землею, яка неприємно хрумтіла на зубах. Наріанн знову розслабилась та почала частіше відкриватися, розуміючи, що може тримати мене на безпечній відстані.