Глава 53: Порятунок був пасткою?

Кіцуне та Інь, трохи відійшовши від сказаного Хьоґою, підвелися із землі й, обтрусившись, рушили до мудреців, щоб забрати Мін додому. Вони йшли мовчки, лише лисиця нишком поглядала на свого коханого. Інь був замислений: його обличчя виражало втому й занепокоєння. Слова північного духа змусили його про щось задуматися, і дівчина почала хвилюватися — чи не набридло Іню захищати її і чи не стала вона для нього тягарем…?

Тим часом у палаці Імператора вже знали про втечу Хьоґи. Варта доповіла Чанові про те, що сталося, на що отримала гнівну відповідь:
— Що?! Утік? Як?! — Чань з усієї сили вдарив кулаком по столу.
— Пане, ми не знаємо, як так сталося. Увійшовши до камери, ми знайшли лише це.
— Що це?
— Найімовірніше, жіноче волосся, — затинаючись, сказав один із вартових.
— Принеси його мені! — наказав Імператор.
Покірно виконавши наказ, вартовий подав волосину Чанові.
— Так-так-так… — задумливо промовив чоловік.
Імператор уважно розглядав волосинку, а потім вдихнув аромат, що від неї йшов.
— Ахахах, я так і знав! Я знав, що ця чортівка клюне на хлопчиська. Шкода, що їй усе ж вдалося його визволити. Від цих тварюк одні неприємності, але сумнівів бути не може. Не потрібно бути мисливцем, щоб почути цей запах і впізнати цього демона серед тисячі подібних!
— Про що ви, пане? — спитав один із вартових.
— Це волосся Кіцуне, тієї самої проклятої лисички. Її аромат ні з ким не сплутаєш: ніжний, звабливий запах, мов квіти сакури, що розпускаються. Я зрозумів це ще тоді, у домі новоприбулої іноземки — від неї йшов той самий запах. Але зовнішність ввела мене в оману, і я відпустив її. Що ж, розумно, чи не так? — сказав Імператор, крутячи волосину в руці, а тоді додав: — Варта! Розклеїти оголошення по всіх селах із зображенням Кіцуне! Цій демонесі не сховатися!

Тим часом Кіцуне та Інь дісталися до мудреців. Вони постукали у двері — ті розчинилися, і з розкритими обіймами їх зустріла Мін. Вона міцно обійняла брата, а потім шанобливо привіталася з демонесою кивком голови. Сестра Іня попрощалася з ельфами, і вони рушили додому.
Мін одразу почала розпитувати про порятунок північного лиса — їй хотілося знати всі подробиці та де зараз той холодний, але такий чарівний хлопчина?
Почуте не надто здивувало дівчину, тож захопленої реакції не було:
— Ну так, а як же… Після кривавої різанини, яку влаштувала Кіцуне, всі так і норовлять її прикінчити!
— Мін, я не винна! У мене не було вибору: або здохнути від руки Оні, або перебити людей, — відповіла лисиця.
— А ти не могла наваляти тому Оні? Ти ж могутній демон, що століттями наводив жах на народи! Або знайти хитрий спосіб уникнути тієї бійні. Лис мав рацію — ти почала піддаватися шантажу.
— Послухай, на Оні не діють наші чари, особливо мої! Не забувай, я стала такою, а не народилася! Чи мені потрібно було здохнути там? Це реальний світ, Мін: або ти — або тебе!
— Твоє життя не варте життя цілого села!
— Мін! Досить! Прошу! Нам потрібно триматися разом. Поодинці нас просто переловлять і переб’ють! — сказав Інь.
— З мене досить, Іню! Я йду й житиму своїм життям, а ти живи як хочеш! Я не хочу бути вбитою через цю лисицю!
— Сестро, стій!
Мін навіть не озирнулася. Інь кинувся навздогін, а Кіцуне залишилася чекати на місці.
«Що ж, цього й варто було чекати…» — подумала про себе лисиця.
Інь наздогнав сестру й, схопивши її за плечі, зупинив:
— Мін, зупинись!
— Не торкайся мене! З моменту появи Кіцуне я перестала тебе впізнавати. Ти постійно обираєш її — ціною свого життя і мого. Ти не бачиш очевидного: вона — зло! Через неї ми загинемо!
Кіцуне чула розмову коханого з Мін. Вона розуміла, що через неї руйнується їхня сім’я, але знову йти й залишатися самій вона не хотіла, тож лишилася чекати на повернення Іня.
За якийсь час мисливець таки повернувся, але сам. Дівчина здивувалася:
— Я думала, ти повернешся з нею, — сказала Кіцуне.
— Вона пішла. Нехай… Їй потрібно охолонути.
— Але ж для неї там небезпечно?
— Вона повернулася до мудреців. Там їй буде безпечно. Ходімо додому, я втомився.
Кіцуне та Інь повернулися до села, але на них чекав несподіваний сюрприз: їхній дім був оточений імператорською вартою, а всюди були розклеєні зображення дівчини.
— От чорт… Як вони здогадалися? — спитав Інь.
— Хьоґа…
До пари прийшло усвідомлення, що порятунок північного лиса викрив Кіцуне. Але яким чином?..