Глава 52: Порятунок північного Лиса

Мін йшла досить швидко до мудреців, її серце калатало від переживань за брата, і хоч їй не хотілося це визнавати — відчастини й за Кіцунe теж.
"О, ця Кіцунe, тягне Іня в небезпечні пригоди… Навіщо їй цей хлопчина? Шукає союзників чи наживає нових ворогів собі?! І ще пішла до Імператора — дурепа! До того, від кого ми його рятуємо… Я не сперечаюся, лис доволі хороший, але чим він нам допоможе, якщо сам собі не може допомогти?!"
Про себе розмірковувала Мін. Її шлях закінчився: дівчина зупинилася біля входу до логова мудреців і голосно постукала. Двері відчинилися, і її зустрів один із ельфів, запросивши всередину.
Мін пройшла до центру головної кімнати і сіла на пухнастий килим, який гармонійно виглядав на тлі тьмяного світла свічок і книжкових полиць.

— З якої причини ти прийшла, Мін? — запитав один із мудреців.
Дівчина розповіла про вказівки брата і пояснила, навіщо це потрібно було зробити. Мудрець голосно засміявся, а потім сказав:
— Ох, ця Кіцунe!
— Ви знаєте, пане, про цього хлопчика?
— Звісно! — з усмішкою відповів ельф.
— Хто він?
— Це Едзо-Кіцунe! — пояснив ельф. — Доволі давній вид дев’ятихвостих демонів. Вони більше схожі на духів, ніж на демонів, але не менш сильні. Живуть переважно в північних країнах. Такі лиси слабші за вогняних лисиць, але сильніші за проклятих, адже вони справжні й піднесені духи. Якщо ти бачила хлопчика, скоріше за все, він ще молодий, або це обман: такі лиси не приймають тваринну форму — просто не можуть, але легко стають дітьми або можуть змінювати свій вигляд на того, кого останнього разу бачили. Ці духи жваві і часто можуть спричиняти метушню. Кіцунe слід бути обережною з ним: якщо вони не поладнають, він зможе приймати її образ і підставити її. Єдине, що мене турбує, — чому він у Китаї? Північ далеко від наших земель, і що він тут робить — слід дізнатися…

Тим часом Кіцунe і Інь вже наближалися до палацу Імператора. Лисиця раптово зупинила мисливця і сказала:
— Далі я сама. Я пам’ятаю, де знаходиться темниця, залишайся тут, я швидко.
Дівчина поцілувала Іня в губи і, не змінюючи форми, шмигнула по деревах у бік темниці. Знайшовши невелику діру в стіні, вона вирішила зачекати там, поки сонце сяде, щоб бути менш помітною. Сонце сховалося за горизонтом, і дівчина спритно почала підніматися по стіні, заглядаючи в кожне вікно. Нарешті вона знайшла потрібне:
— Пссс…
На звук відповіді не було. У камері було досить темно, але Кіцунe змогла розгледіти що всередині: лис був закований у кайдани, його руки пристебнуті до стіни, а на шиї виднівся товстий нашийник.

"Посадили як собаку на ланцюг," — подумала про себе дівчина і знову покликала хлопця:
— Пссс, ей…
Лис підняв голову і повернув її в бік звуку. Його очі спалахнули холодним блиском, коли він побачив ту, за ким з’явився у Китаї.
— Я знав, що ти прийдеш за мною, — холодним голосом відповів лис.
— Що? Ти опинився тут, бо шукав мене?
— Так, і я знайшов…

Ланцюги задригали, створюючи потріскування металу. Лис почав "дорослішати" і приймати свій звичний вигляд: у кайданах вже був не хлопчина, а дорослий чоловік.
— Я так і знала, що це була обманка. Часу нема, треба тебе витягати звідси. Тут є десь діри, куди я могла б пролізти?
— Нема. Як ти взагалі зібралася мене рятувати? — хихикаючи, спитав хлопець.
— Не смійся, тут нічого кумедного! — скомандувала Кіцунe.
Дівчина випустила гострі, як леза, кігті і перерізала прути ґрат у вікні.
— Ого, потужно! Не думав, що вогняні так вміють, — здивовано сказав лис.

Кіцунe стрибнула в камеру, оглянувши хлопця, знайшла слабкі місця кайданів і вдарила по них. Ланцюги впали, лис був на волі, але на шум вже збіглася охорона. Вони відчинили двері камери, але лисиці встигли шмигнути у вікно непоміченими.
Внизу їх чекав Інь. Нервово оглядаючись по сторонах, він побачив, що Кіцунe повертається, і відразу підбіг до неї, міцно обійнявши:
— Все пройшло вдало?
— Так, майже попалися, але все добре, — з усмішкою сказала дівчина.
— Так, стоп, почекайте, ви пара? — з шоком спитав лис.
— Так, я не бачу в цьому нічого поганого, — з докором відповіла Кіцунe.
— А хіба це законно? Як ти його ще не з’їла?
— Ей! Слідкуй за своїм язиком, хвостатий! — нахмуривши брови, сказав Інь.
— Ахаха, лисичко, ти вмієш дивувати! Смертна, проклята Кіцунe, і ще зустрічається з людиною! Вау! — голосно сміючись, сказав лис.
— Тихіше, закрий рот! Нам вже час!

Інь, Кіцунe і лис швидко покинули місцевість. Відійшовши достатньо далеко, мисливець зупинився і перегородив шлях гостю, виставивши руку вперед:
— Стоп, а тепер по-порядку: хто ти, звідки і що робиш у СяоМао?
— Людина, ти вирішив допитувати мене просто посеред лісу, вночі? Хіба це не небезпечно для твого життя? Або ти сподіваєшся, що твоя лисичка тебе захистить? — з насмішкою сказав лис.
— Говори! — діставши катану і приставивши її до шиї лиса, сказав Інь.
— Воу-Воу, полегше, мисливцю, мені твоя зубочистка не потрібна, — глянувши лукаво на Кіцунe, сказав лис. — Добре, не нервуйся так, людино, я розповім.
Лис сів на землю у позу лотоса, задер голову вгору і сказав:
— Ну, чого стоїте? Сідайте, або мені ще розвести вогонь, щоб було більш атмосферно, і привернути імператорських стражів чи інших мисливців, які вже вкладаються у пошуки твоєї подружки?
Кіцунe і Інь сіли поруч і почали уважно слухати лиса:
— Мене звати Хьога. Я північний Кіцунe, жив у північній долині далеко звідси. Я прийшов до вас, бо шукав прокляту лисицю, щоб убити її… Через цю вогняну тепер у всіх нелюдів проблеми. І все чому? Бо хтось порушує закони іншого світу і не вміє тримати кігті в узді…
— Але я ж врятувала тебе! — сказала Кіцунe.
— Ось тут ти знову зробила помилку і знову піддала себе смерті! Але ось у чому проблема: ти врятувала мене. Не знаю, чи варто закрити очі, чи вбити тебе…
— Тільки насмійся нашкодити їй!
— Чччч… Людино, не нервуй так. Я не вб’ю, вб’є інший. Вона смертна, господи, знайдуться ті, хто її прикінчить!
— Як? Як ти зрозумів, що я смертна?
— Колір твоєї шерсті і очі. Кіцунe, я древній дух, мені не потрібно багато, щоб зрозуміти, що твій вогник вже не такий небезпечний, як здається. І твої дії, потрапляння під вплив, показують, що тобі страшно. Ти борешся за життя, вчиняючи вчинки, щоб не бути вбитою, але твої дії тільки погіршують становище. Краще смерть від однієї руки, ніж постійно тікати від багатьох бажаючих. Але знаєш, я й пробувати не стану вбити тебе. Ти на вагу золота: за твою голову пропонують шалені гроші, які так важливі для людей. Вважай це моїм подарунком за порятунок…