Глава 29: Врятувати чи втекти?

Надходить ранок, Мін прокинулася дуже рано, думки про те, що сталося сьогодні вночі, не давали дівчині спокою. Мін почала сумніватися в Кіцунє та в її безпечності. Заваривши чай і приготувавши моті, дівчина пішла будити Іня та демона:

— Інь, прокидайся, вже ранок, я приготувала чай і моті на сніданок.

— О, дякую, Мін, — повернувшись до сестри обличчям, сказав мисливець.

Мін пішла до кімнати лисиці, глибоко зітхнула:

— Я не знаю, чи потребуєш ти людської їжі, але я приготувала чай і моті. Якщо хочеш, можеш приєднатися до нас.

— Я не голодна, та й мені не потрібна людська їжа, Мін.

— Пф… Ну звісно, сьогодні вночі, мабуть, когось поглинула, щоб привести себе до тями. Що це взагалі з тобою було?

— Місяць і голод.

— Що? Ти можеш говорити зрозуміліше?

— Я кажу: місяць і голод, якщо ти не розчула!

Я не поглинала душі вже кілька місяців. Кривавий Місяць посилює сутність демона і всіх істот, усіма бажаннями керує криваве світло, якщо ти зрозуміла, про що я.

— Ти поглинула когось вночі?

— Лише зайця, людей я не чіпала.

— Надовго тобі вистачить духу тварини?

— Ні, на добу, може дві. Проблема неконтрольної жаги буде кожного разу, коли землю освітить кривавий світ. Мені треба надолужити втрачене за стільки часу, інакше, втративши контроль, я можу поглинути пів села, а я не хочу такого наслідку.

Мін нічого не сказала, повернувшись спиною до демона, вийшла з кімнати. Сестра й мисливець допивали чай, як раптом Кіцунє вилетіла зі спальні, закричавши:

— Обережно!

У цей момент вона блискавкою відтягнула Мін та Іня від столу. Минуло лише кілька секунд — і двері розчинилися, а в стіну врізалася сокира.

— Чорт, ще б трохи зволікання — і Мін знесло б голову, — допомагаючи піднятися, сказала демон.

Інь відводить за спину лисицю та сестру. Насупивши брови, мисливець сказав:

— Хто ви?

Усміхаючись, кілька людей підійшли ближче до настороженого мисливця:

— Так-так-так, хто тут у нас? Мисливець-зрадник, його сестра і сексуальна Кіцунє. Імператор не збрехав, кажучи, що ми зможемо знайти вас тут.

— Як?

— Дуже просто. Сьогодні вночі ж був Кривавий Місяць, чи не так, Кіцунє? — перевівши погляд на лисицю, сказав чоловік. — Так от, усім відомо, що самурай, який перевершує будь-яких мисливців і вартових Імператора разом узятих, як і лисиця під дією Місяця, набуває посилених здібностей. Самураю дано вловити демона в момент поглинання душі й визначити його місцезнаходження.

— Я ж казала, що ця видасть нас. Варто було чекати такого повороту, Інь, — невдоволено сказала Мін.

У цей момент Кіцунє виходить уперед, закривши своїм тілом Іня та Мін.

— Що ти робиш, Кіцунє? Зайди за спину! — тривожно сказав Інь.

— Інь, ці мисливці не просто люди. Я відчуваю в них замкнені давні душі. Я чула про групу в цих краях: вони уклали договір із чаклунами, і ті наділили їх темною магією давніх, подарувавши здатність до швидкої реакції та пересування. Звичайній людині не впоратися самотужки. Їхня зброя також просочена цією магією — поранивши тебе, ти одразу загинеш.

— А як же ти?

— Вони так само небезпечні й для мене, але я — демонічна лисиця. Мисливці хитрі, але я хитріша. Думаю, зможу впоратися з ними. Просто стійте позаду.

— Яка самовпевненість, демон! Що ж, це буде весело! — хихикаючи сказав чоловік. — Нападай!

Кіцунє обернулася у свій лисячий образ і миттю кинулася на мисливців. Мистецьки зреагувавши на блискавичне наближення, група одночасно поранила дівчину кинджалами. Її рани засвітилися фіолетовим світлом, і вона впала на підлогу.

— Непогано, демон, але замало. Давно не поглинала? Це дивно для твоєї природи… Але мені немає жодного діла до тебе!

Кіцунє встала, її рани затягувалися, приносячи дівчині біль.

— Аргх! — скривившись від болю, промовила Кіцунє.

Потім знову спробувала завдати удару, але в ту ж мить демон потрапила в пастку.

— Що за чорт? — з подивом вигукнула лисиця.

Інь кинувся на допомогу, але його зупинив досить кремезний чоловік, мовчки вказавши на Мін. Озирнувшись, молодий мисливець побачив, як його сестру відводять у сусідню кімнату, голосно сміючись.

— Ні! Мін!

Інь стояв у замішанні, не знаючи, що робити. Він бачив, як сестру силоміць тягнуть у кімнату, тоді як лисицю вже двоє почали катувати. Пролунав примарний рев, що оглушив хлопця. Крики демона від болю ставали нестерпними. З кімнати також долинали крики Мін, удари по її тілу оглушали не менше, ніж зойки лисиці в пастці. Усе змішувалося зі сміхом мисливців.

Інь, зволікаючи, наче інстинктивно, кинувся в кімнату до сестри. Розкидавши трьох не надто сильних мисливців, хлопець схопив Мін, і вони втекли геть з дому, не озираючись.

По щоках Кіцунє стікали сльози — як від болю, так і від силуетів, що втікали. З затуманеним розумом демон без сил відмовилася боротися за життя. Заплющивши очі, з останніми подихами лисиця знову прийняла людську подобу. Пастка розсіялася, чоловік підняв демона, закинув її собі на плече, наче мішок зі сміттям, і скомандував відступати. Завантаживши дівчину у свій транспорт, вони вирушили геть від старого дому в бік імператорського палацу.