глава 28: Життя з демоном

Пройшовши достатній шлях, не зупиняючись ані на хвилину, мисливець зі своєю сестрою та Кіцунє були вже далеко від Сяо Мао. Нарешті прибувши на місце, вони зупинилися, щоб оглянути все навколо. Побачивши порожній будинок, Інь жестом показав дівчатам залишатися на місці, аби перевірити будівлю на наявність людей та хоча б мінімальні зручності.

Мисливець увійшов усередину. У домі було електроенергія, тому, ввімкнувши світло, він переконався, що люди тут не жили вже дуже давно. Будинок виявився у непоганому стані. Пройшовшись кімнатами, хлопець вийшов і сказав:

— Людей у цьому будинку давно не було. Загалом, він підходить для тимчасового проживання: є дві кімнати, тож місця вистачить на трьох. Кухня, ванна теж є, але тут давно ніхто не прибирав. Доведеться трохи облаштувати.

— Ти хочеш сказати, що цей демон житиме разом із нами? — невдоволено пирхнула Мін.

— Так, Мін. А де їй іще бути?

— Нехай демон спить надворі, охороняючи дім, як собака, — злісно сказала сестра.

Почувши образливі слова, Кіцунє засвітилася очима. Її спокійний вираз обличчя змінився на оскал, наче зараз демон набуде свого істинного вигляду і нападе на Мін.

— Що ти сказала, людино? — прошипіла лисиця.

— Що чула, демоне! Я не збираюся ділити з тобою житло!

— Мін, вона буде з нами. Якщо залишиться надворі, може привернути увагу мисливців і союзників Імператора.

— Вона постійно це робить, брате! Їй не звикати спати надворі. Тим більше ми надто далеко від населених пунктів. Хто може нас тут знайти?

— Хтось… наприклад, Чорна Тінь. Я багато про нього чув — його здібності виходять за межі людського розуміння. Не думаю, що йому буде важко нас відшукати. Якщо Імператор дізнається, що нас немає у селі, він найме людей, які почнуть нас шукати.

— Гаразд. Від цієї лисиці й так одні проблеми. Раз ти кажеш, що через неї нас можуть вистежити, значить, вона повинна бути схована.

— Гарне рішення, Мін, — з усмішкою сказав мисливець.

Мін закотила очі й увійшла всередину, зайнявши ліжко:

— Кіцунє, ти не зробиш і кроку до Іня. Я знаю, що у вас роман, але поки я тут — ніяких обіймів і сну в одному ліжку. Їх тут три, тому ти спатимеш в іншій кімнаті.

— А хто ти така, щоб наказувати, що мені робити? — знову спалахнувши очима, сказала Кіцунє.

— Я його сестра! Через тебе у Іня й у мене проблеми з Імператором. Інь тебе пожалів, хоча не повинен був. Та ще й між вами цей клятий зв’язок, що розпалив почуття. Якщо хочеш поглинути чьюсь душу — шукай іншу жертву!

— Я не збираюся шкодити твоєму брату, Мін. І тобі також не завдам шкоди. Я розумію, що через мене у вас проблеми, я не хотіла цього. Прошу пробачення за незручності.

— Не сміши, демоне! Хочеш сказати, що у твоїх вибаченнях немає фальші? Ти не можеш відчувати після стількох убивств.

— У мене є душа, як і в тебе. Я можу відчувати. Я відрізняюся від інших істинних Кіцунє, адже я проклята, а не народилася такою.

— Можеш розповідати свої зворушливі історії Інню — він у них вірить. А я залишаюся при своїй думці.

— Дівчата, прошу вас, не галасуйте і не сваріться. Давайте вирішувати проблему разом. Мін, я закоханий у Кіцунє, я захищатиму і її, і тебе. Зрозумійте нарешті: я не зможу розірватися між вами. Вам доведеться стати друзями, інакше ми влипнемо у ще більші неприємності, ніж зараз, через твою, Мін, імпульсивність.

— Ах, значить, я ще й винна?

— Я не це мав на увазі!

— Саме це, Інь. Я хоч і молодша за тебе, але розуму в мене більше. Гаразд. Кіцунє, іди в ту кімнату й розташовуйся. Будемо сподіватися, що хоч кілька днів проживемо тут непоміченими.

Почався новий день. Усі займалися прибиранням будинку, облаштовуючи його на свій смак. Кіцунє допомагала Інню та Мін, але про свою кімнату навіть не згадувала. Буря непорозуміння між Мін і лисицею згодом вчухла. Сестра Іня, вирішивши як вибачення за свою зухвалість зробити лисиці приємне, прибралася у її кімнаті, поки та з Іннем розмовляла на вулиці.

Так минали дні за днями. Але однієї ночі все змінилося: Кіцунє втратила контроль через занепад сил. Піднявшись з ліжка серед ночі, вона рушила до Мін. Її очі палали, волосся було розкуйовджене, на обличчі застигла демонічна посмішка. Вона стояла оголена, її кігті видовжилися, зуби перетворилися на ікла, язик став довшим. Похитуючи стегнами, демон нависла над ліжком Мін, облизнула її щоку, а тоді легко й невимушено опинилася поруч. Ледь розкривши пащу, щоб вчепитися у шию дівчини, Кіцунє застала Мін з розплющеними очима. Побачивши демона у криваво-червоному світлі місяця, та одразу закричала:

— Інь! Що вона робить, чорт забирай!?

Мисливець схопився й відтягнув Кіцунє від сестри, узявши її за плечі. Демон зберігала викривлене обличчя. В голові у мисливця промайнуло: «Кривавий Місяць… і Кіцунє не повністю обернена. Вона тримає людську подобу, але розум не з нею. Потрібно відвести її туди, де немає місячного світла…»

Обернувшись до Мін, він сказав:

— Кривавий Місяць так на неї вплинув. Я відведу її туди, де немає світла місяця. А ти залишайся тут.

Мін лише кивнула. Інь узяв непорушну лисицю на руки й поніс. Діставшись до лісу, куди не проникали промені місяця, Кіцунє прийшла до тями. Побачивши, що вона оголена й відчуває жахливий голод, демон глянула на Іня:

— Інь… що сталося?

Насупившись, мисливець відповів:

— Ти мало не зашкодила Мін. Що відбулося?

— Я не знаю…

— Це на тебе так подіяв Кривавий Місяць?

— Інь… Я не живилася душами вже кілька місяців. Сили мене полишають. Під дією місяця я починаю втрачати контроль. Мені потрібна душа, інакше такі неконтрольовані дії відбуватимуться дедалі частіше. Я мушу її знайти. Але можу бути помічена. А тут, крім нас, немає жодної душі.

— А якщо я дам свою?

— Інь, я не зможу забрати лише частину. Мені потрібна повна душа. Але поки я її не знайду, душа зайця цілком підійде.