Глава 26: Ніч...

-Мені пора йти, Кіцуне, але я обов’язково повернуся, мені треба обдумати всі «за» і «проти», що стосуються наших почуттів.

-Інь, ти будеш обговорювати це зі своєю сестрою? – невдоволено запитала лисиця.

-Так, а ти щось маєш проти цього?

-Не думаю, що твоя сестра схвалить наші так звані стосунки. Ти ж знаєш, що вона не дуже прихильно до мене ставиться.

-Мін – моя єдина сім’я, я не стану приховувати від неї свої почуття до тебе. Тим більше, вона й так здогадується про це. Кіцуне, моя сестра не надто красномовна, але якщо ми хочемо й далі намагатися щось побудувати, вона повинна знати. Я думаю, ви станете друзями з часом, якщо наші стосунки приведуть до чогось доброго.

-Ти цікавий чоловік, Інь. Ти не впевнений, що з цього щось вийде, але все одно продовжуєш проводити зі мною час, наче я звичайна дівчина. Було б набагато простіше залишити все як є і не перейматися.

Інь приклав свою долоню до обличчя лисиці, ніжно й схвильовано подивився їй у вічі:

-Кіцуне, не в твоєму дусі хвилюватися про людські справи, про мої почуття і про те, що подумає Мін. Я поговорю з нею і, можливо, ми дійдемо згоди. А далі я познайомлю вас ближче. От побачиш, ви подружитеся, – з позитивом сказав мисливець.

-Ох... Те, що між нами, вже неправильно. Але якщо ти віриш у те, що в наших почуттях є шанс, я теж буду в це вірити, – з усмішкою сказала лисиця.

-От і добре.

Інь поцілував демона в чоло й подався додому. Прийшовши, він не застав Мін удома:

-Хм... Де це вона? Напевно, пішла на базар, як завжди, по продукти.

На столі стояв обід із запискою: «Скоро буду, пішла по продукти». Інь сів на ліжко і став чекати сестру. За годину Мін відчинила двері:

-О! Інь, ти повернувся?

-Привіт, Мін, як усе минуло?

-Як завжди: накупила продуктів на гроші, які ти мені залишив перед відходом. Ти якийсь похмурий, щось сталося?

-Ні, але... Я не знаю, як мені бути, Мін. Сьогодні на Вовчій Горі ми з Кіцуне поцілувалися. Я розумію, що мої почуття до неї ні до чого доброго не приведуть, особливо якщо про це дізнається Імператор.

Мін підсіла до брата, взяла його за руку й сказала:

-А Чань дізнається рано чи пізно. Ви не зможете довго ховатися. Інь, вона демон. Як би лисиця не вміла тримати себе в руках, їй доведеться когось убити, щоб хоч трохи відновити сили. Зараз про ту гору ніхто особливо не знає, але все завжди стає явним. Місяць, два, пів року – не важливо, знайдеться людина, яка вистежить тебе, хай навіть випадково. Ти ж знаєш наш допитливий народ, особливо дівчат, які останнім часом втрачають голову, коли бачать тебе. Є безліч мисливців, які зможуть її вистежити, якщо Імператор візьметься конкретно за Кіцуне. У твоєї лисиці будуть проблеми, і тебе це теж торкнеться, бо ти будеш її захищати, адже вона не в силі зробити це сама. Кіцуне зараз не є загрозою, але вона може своїм існуванням створити великі проблеми нам.

-Я це розумію, Мін. То що робити?

-Як що? Забудь про неї і перестань ходити до неї.

-Не можу. Ми пов’язані, пам’ятаєш? Я нічого з цим не зроблю, і вона теж.

-А що мудреці кажуть про це?

-Нічого. Вони лише дивуються з того, що відбувається, і кажуть, що якщо у нас усе буде серйозно, то ми народимо новий вид істот: наполовину людина, наполовину лис. Не демон, не проклятий і навіть не людина.

-Ще чого! Ніяких нащадків. Ще й дітей потім у небезпеку втягувати. Ти знаєш, як я ставлюся до Кіцуне після всього, що було, але я не піду проти твого вибору. Я хочу тобі щастя, але також не хочу, щоб воно приносило нам проблеми. У світі є безліч гарних дівчат, міг би вибрати одну з них. Екзотика – це, звісно, добре, але не з нею. Далі вирішувати тобі, – з усмішкою сказала Мін.

Інь нічого не відповів. Подивившись на годинник (було близько 7 вечора), він повечеряв і вийшов у двір, щоб трохи потренуватися перед сном. За кілька годин Інь зайшов у дім – Мін уже спала:

-Жайворонок: рано лягає й так само рано встає.

Накривши сестру ковдрою, Інь ліг. Він швидко заснув, як раптом відчув присутність Кіцуне. Він схопився з ліжка, одягнув кімоно й стрілою вилетів із дому.

Небо було чисте, доволі світле, бо місячне сяйво освітлювало все навколо. Пройшовши кілька метрів, він зустрівся поглядом із лисицею, підбіг до неї, міцно обійняв і ніжно поцілував у губи.

-Чому ти тут? Я ж казав, щоб ти сиділа на горі. Ти можеш привернути непотрібну увагу, – з ноткою хвилювання сказав Інь.

-Вибач, я не могла дочекатися, коли ти прийдеш. Ця ніч здається безкінечною в очікуванні нашої наступної зустрічі. Я вирішила сама до тебе прийти.

-Тебе хтось бачив?

-Ні. Як бачиш, я одягнена не надто відверто. Навіть якщо хтось і бачив, то подумав, що це просто якийсь бездомний тиняється, – з усмішкою сказала лисиця. – Гарна ніч, чи не так? Давай прогуляємося?

-Куди підемо?

-Є одне гарне місце. Думаю, воно тобі сподобається, ти навряд чи там бував.

-Хм... Заінтригувала. Ну… ходімо, – з усмішкою сказав мисливець.

Інь узяв Кіцуне за руку, на що вона звернула увагу. Відчувши легку ніяковість, вона стиснула його руку у відповідь. Дорогою їм траплялися чудові краєвиди, але жоден із них не зрівняється з цим: відкрита місцевість, залита місячним сяйвом; зелений пагорб, на якому росло кілька рожевих сакур, з яких, немов у дорамах, сипалися пелюстки.

-Ось це місце. Коли мені самотньо, я приходила сюди, щоб насолодитися ароматом сакури й помилуватися краєвидом. Село дуже гарне, коли сяє вогнями.

Інь і Кіцуне сіли під одну із сакур, довго дивилися на зорі та сяюче вдалині село. Мисливець погладжував демона по плечу. Кіцуне повернулася до нього, ніжно дивилася у вічі своїми вогняно-карими очима, наближаючись ближче. Інь зрозумів, чого хоче лисиця, і теж наблизився до неї. Їхні губи злилися в поцілунку, що змінював темп і перетворювався на жагучий і пристрасний. Мисливець повалив демона на землю, повільно ковзаючи рукою по вигинах лисиці. Потім він розв’язав верхню частину кімоно, оголивши її груди. Кіцуне, почервонівши, поклала його руку на себе, давши відчути м’якість і пружність. Хлопець стиснув груди, продовжуючи цілувати дівчину. Демон, злегка стогнучи, оголила спину Іня, пестячи кігтями й трохи дряпаючи. Мисливець здригнувся від насолоди. На мить він відірвався від дівчини й подивився в її диявольськи палаючі від задоволення очі: