Глава 25: Перший поцілунок

Увесь свій вільний час Ін проводив на Вовчій Горі, він не міг і дня провести без Кіцуні. Вони проводили час, тренуючись: мисливець навчав дівчину людським прийомам, щоб зміцнити її, щоб вона змогла захищати себе без використання своєї сили.

— Ох, Ін, я втомилася, давай відпочинемо, може? — зітхнувши, сказала лисиця.

— Втомилася? А хіба демон може втомитися? — здивовано спитав Ін.

— Ну, Ін, не потрібно робити зі мною машину для вбивств, зараз у мене не так багато сил, щоб бути витривалою.

— Слухай, давай, може, підемо до мудреців? Можливо, вони придумають, як тобі допомогти, щоб знову повернути твою міць, але без пожирання душ?

— Ти думаєш, це можливо?

— Я витягнув тебе з Безодні завдяки їм, ти думаєш, вони не допоможуть із цим?

— Ну, давай спробуємо.

Ін та Кіцуні відправилися до мудреців. Ближче до ночі вони були біля скелі, як за сценарієм, розчинилися двері, і на вході їх зустрів Мерн.

— Ін, ти як завжди з новими неможливими завданнями? — радісно сказав мудрець. — Здрастуй, Кіцуні. — поклонився на знак привітання мудрець.

Мерн запросив увійти всередину. Ін розповів про те, чого хоче, мудрець зітхнув і сказав:

— Ін та Кіцуні, ви розумієте природу демонів? Раз задаєте такі питання, значить, що ні. Є дуже багато різновидів демонів. Хтось живиться страхами, хтось похоттю, хтось гнівом тощо. Якщо демон перестає цим живитися, він слабшає. Щоб знову повернути свою силу, потрібно зробити те, що дає цю силу. Інших варіантів я не бачу. Можна сказати, що даремно прийшли.

— Але, Мерн, ми ж витягли Кіцуні з Безодні, хіба не можна щось придумати? Камінь, наприклад, наповнений духовною енергією, або щось інше?

— Ні, такий камінь дасть Кіцуні лише ефект амулета, але не підживлення. Лисі доведеться поглинути когось, щоб змогти себе захистити, або ж ти її захищай, — із усмішкою сказав мудрець.

З розчарованими почуттями мисливець і лисиця повернулися назад на Вовчу Гору.

— Я ж казала, Ін, нічого не вийде цього разу.

— Ну, значить, я буду твоїм захисником, Кіцуні, — із усмішкою сказав Ін.

Побачивши, як усмішка зникла з обличчя Кіцуні, Ін зрозумів, що сила для лисиці дуже важлива. Він також розумів, що не може постійно бути поруч, але, щоб розрядити обстановку, він кинувся на демона зі словами:

— Ти водиш!

— Що? Ін, це ж дитяча гра, я в таке не граю.

Ін підійшов ближче до лисиці, потім різними способами почав її дражнити, намагаючись підняти настрій дівчині. Кіцуні почала голосно сміятися й у відповідь робити те саме, що й мисливець. Вони обидва так захопилися, що не змогли втриматися на ногах, і Ін впав на дівчину.

Хлопець оглядав лисицю, прибираючи пасмо з її обличчя, потім, почервонівши, наблизився до дівчини, і їхні губи торкнулися. Кіцуні широко розплющила очі і в ту ж секунду також почервоніла. Потім, розслабившись, дівчина закрила очі і обняла мисливця за спину.

Ін ніжно гладив лисицю по стегну, починаючи важко дихати. Їхній ніжний поцілунок став більш пристрасним.