Глава 21: Стан "Лоу Хун"

-Кіцуне, прокинься! – кричав Інь, намагаючись розбудити дівчину.

Демон так і не відкрила очі, вона лежала на колінах у мисливця нерухомо й не дихала, немов лялька. Її колір шкіри потьмянів, температура тіла почала падати, навколо лисиці блимали згасаючі вогники, немов багаття, що догорає і не розгорається від поривів вітру.

-Ні, Кіцуне, не вмирай, не треба! Потерпи, зараз я допоможу тобі!

Інь підвівся з землі, взвяв на плечі майже холодне тіло демона і якнайшвидше рушив до Хуан Чі. Дійшовши до дому цілителя, мисливець обережно поклав дівчину та постукав у двері. Довго Хуан не відчиняв, але, на щастя для мисливця, цілитель був удома. Двері відчинилися, з темряви з’явився Хуан:

-Добрий день, Інь, що трапилося у таку пізню годину?

-Хуане, біда чи на щастя – я не знаю! – Інь указав на лисицю, що лежала поруч.

Хуан Чі подивився, куди показував мисливець, спокійно зітхнув, підійшов до демона, взяв її на руки та запросив Іня слідом. Хуан поклав дівчину на свій стіл, тоді сказав:

-Ну, Інь, розповідай, що трапилося.

Мисливець почав у деталях пояснювати ситуацію, а потім додав:

-І ось тепер вона така! Не знаю, що з нею робити? Убити чи рятувати?

-А що підказує твоє серце? – з усмішкою спитав Хуан.

Мисливець глянув на демона, його очі наповнились сльозами. Він поклав руку на чоло лисиці, оглядаючи кожен сантиметр її тіла, тоді заплющив очі та прислухався до себе: «Що ж мені робити? Я полюю не лише на тварин, а й на таких, як вона, але моє серце б’ється поруч із нею, я готовий розбитись об скелі, аби вона тільки була щаслива у своєму житті. Що ж так сильно мене вабить? Чому це відбувається зі мною? Скільки красивих і магічно привабливих створінь було, але я всіх їх безжально вбивав, без краплі жалю чи симпатії, незалежно від того, хто з них зліший за інших. А з нею якось інакше: я не можу вбити її, але й не вбити теж не можу! Чорт! Але… Я відмовився від указу, заплативши достатньо, то чому б її не врятувати від інших мисливців? Тоді навіщо я намагався захищати лисицю від них же? Стояв, як дурень, і спостерігав, як Кіцуне намагаються вбити!» – думав собі Інь...

Потім мисливець відкрив очі й сказав:

-Якщо ми врятуємо її, на мені й Мін це відіб’ється?

-Усе може бути. Спершу треба дізнатися, у якому стані демон, а вже потім вирішувати. То що ти обрав для себе? Залишити її ось так чи рятувати?

-Рятувати, а далі побачимо. У будь-якому разі не я, так хтось інший уб’є її, – відповів Інь.

-Що ж, тоді почнімо...

Цілитель почав ретельно оглядати Кіцуне, торкаючись кожної ділянки тіла, аби зрозуміти, у чому причина такого стану. Хуан довго стояв над демоном, минула не одна година. Інь нервово постукував по підлозі в очікуванні. І ось, нарешті, цілитель закінчив і, глянувши з невеселим поглядом на мисливця, сказав:

-Справи кепські, Інь... Демон у стані "Лоу Хун".

-Що це означає?

-Кіцуне занадто багато витратила своєї енергії на перевтілення, на регенерацію і на бої. Її тіло не витримало такої сили, і вона впала в кому. Але оскільки лисиця – демон, такий стан називається Лоу Хун, що означає «душа у мороці» або «душа спить». У такому стані душа виходить із тіла, залишаючи невеликий слід, аби повернутися. Але це трапляється вкрай рідко, щоб після такого демоничні душі поверталися.

-А де душа Кіцуне?

-Точно не скажу. Таке питання ти можеш поставити «Інтелектуалам», бо вони більше розбираються у світі магії, демонів, духів та інших темах. Я можу лише сказати, що душа лисиці повернулася в початковий стан.

-Що це означає?

-А означає це, Інь, що вона в безодні, куди, власне, й відправлялися Кіцуне після того, як їх убивали. Якщо ти добре знаєш легенду про таких демонів, то мисливці, маги або ті, хто починав полювання, накладали печаті, заганяли лисиць у місця, де були ці знаки. Печатка ні на що не впливає, але якщо вдавалося вбити Кіцуне саме в ній, від крові лисиці вона активувалася, витягуючи душу з майже мертвого демона та запечатуючи глибоко в безодні, де, по суті, виходу немає. Така процедура прирівнювалася до смерті демона, бо зазвичай Кіцуне народжуються матеріальними, а, як ти знаєш, тіла без душі не буває.

-Так адже її не вбили, як вона впала в такий стан?

-Те, що сталося з демоном, прирівнюється до смерті, бо вся енергія пішла на те, щоб вижити. Але тіло не таке сильне, як душа. Можна порівняти це з серцевим нападом або чимось подібним.

-І що тепер робити?

-Я можу спробувати вивести саме тіло з такого стану, але Кіцуне буде, як лялька. Її життєздатність потрібно підтримувати: годувати й поїти. Демон не буде розмовляти, спати, рухатися – вона просто лялька, але жива. Повернути душу з безодні неможливо. Але якщо залишився слід, ти можеш віднести демона до мудреців, я думаю, вони зможуть вирішити це завдання. Але стався до тіла обережно, бо лисиця на межі: якщо душу не повернути, то тіло просто помре. А якщо це станеться, то ця дівчина більше не створюватиме проблем. Ти розумієш, про що я?

-Я зрозумів. Ми можемо почати зараз?

-Так, у мене є все, щоб вивести тіло з коми. А далі все залежить від твого завзяття.

Хуан зробив лікувальне зілля і почав поїти Кіцуне, поступово даючи їй більше рідини. Незабаром Кіцуне відкрила очі, але й далі лежала нерухомо. Цілитель обережно підняв лисицю в сидяче положення і через спеціальний апарат ввів їй рідку їжу, яка заздалегідь була підготовлена для різних випадків, подібних до цього. Цілитель глянув на Іня і сказав:

-Це все, що я можу зробити. Хочеш залишити демона в мене? А ти приведеш мудреців сюди чи віднесеш Кіцуне до них або додому?

Інь, недовго думаючи, сказав:

-Ні, її небезпечно залишати в такому вигляді ні в тебе, ні вдома. Краще одразу віднести до мудреців. За нею можуть прийти мисливці або хтось серйозніший. Я не знаю, кому дав указ Імператор. Потрібно знайти достатньо віддалене місце для укриття. Знаєш таке?