Глава 20: Мисливці "Хагу"

—Кіцунe!! — закричав Інь і кинувся до лисиці, прикривши її собою, відбиваючи ще одну стрілу, яка летіла слідом.

—А ти ще хто? — запитав кремезний чоловік середніх років.

—У мене те саме питання до вас, — сказав Інь.

—Ми мисливці із сусіднього села Хагу. Нам надійшов указ від Імператора знищити Кіцунe. А ти хто такий будеш?

—Я мисливець Інь із села Сяо Мао.

—А-а-а, ось воно що, прийшов захищати кохану?! Відійди, хлопче, не заважай, а то підеш слідом за нею. Імператор попереджав про тебе, що ти трусишся біля цієї чортівки. Сказав, що якщо ти будеш заважати, то відправити тебе слідом за демоном. Нам не личить убивати людей, але раз Чань сказав про тебе, то я не маю права ослухатись. Чи, може, ти хочеш забрати винагороду собі? Так начебто ти відмовився від указу, чи не так?

—Відмовився? — глянула на Іня Кіцунe.

—Ти в порядку? — спитав Інь.

Лисиця кивнула, Інь підвівся із землі, став перед дівчиною й упевнено сказав:

—Мисливці з Хагу, ви не зачепите цю істоту! Вона живе в цьому віддаленому селі для того, щоб не шкодити людям. Вона пройшла довгий шлях до самоконтролю, пожертвувавши своїм хвостом, щоб жити спокійно. А ваш Імператор все ніяк не вгамовується? У світі повно створінь, яких справді треба знищувати, а ви вчепилися в цю дівчину. Відчепіться від неї!

—Ха-ха-ха, героєм себе відчув? Хлопче, відійди!

—Інь, відійди! — сказала грубим голосом Кіцунe.

Демон, обернувшись у лисицю, стояла позаду мисливця. Її погляд був сповнений гніву та страху. Вона розуміла, що вже не така сильна, як була раніше, бо навчилася досить добре контролювати себе. Кількість принесених нею жертв скоротилася до п’яти за кілька місяців.

Демон обійшла Іня і стала попереду. Розвиваючи свої хвости, лисиця заіскрилася як ніколи раніше, її очі набули кривавого кольору. Кіцунe випустила всю силу, адже перед нею стояло не двоє чи троє, а ціла банда з двадцяти. Лисиця стояла нерухомо, чекаючи атаки, вона пронизливо дивилася на мисливців, а тоді сказала:

—Інь, ти не лізь, якщо не хочеш знову проблем з Імператором. Я впораюся сама... Гей, жирна свиня, давай розважимось?! — звернулася вона до мисливця, що стояв попереду.

—Ах ти, мерзота!!! — закричав мисливець і кинувся на демона.

З оголеним лезом катани мисливець блискавично промайнув повз демона. Кіцунe ледве встигла зреагувати й ухилитися від атаки, а тоді завдала у відповідь удар пазурами по спині чоловіка, залишивши чотири рани. Мисливець, закричавши від болю, рухнув на землю.

—Сука рудa! — підвівшись із землі, промовив мисливець.

Кинувшись знову на дівчину, чоловікові вдалося поранити лисицю, але рана швидко затяглася. Побачивши це, мисливці з Хагу почали нападати разом. Кіцунe відмахувалася від ударів, завдаючи відповідних. Інь стояв, спостерігаючи за цим, його відчуття тривоги за демона не згасало. Хлопець усе думав: «Невже й справді закохався?» Хоча він хотів допомогти лисиці, Кіцунe блиснула очима і всім своїм виглядом показала, що лізти не потрібно. Поки лисиця відволіклася на Іня, головний мисливець скористався моментом і пронизав демона мечем. Кіцунe заричала й рухнула на землю.

—Кіцунe!!! Ні!! — закричав Інь і кинувся до демона, але його зупинив один із мисливців.

—Хлопче, стій і дивись, якщо не хочеш піти слідом.

Інь намагався вирватися з «обіймів» мисливця, але чоловік тримав настільки міцно, що вириватися було марно. Здавалося, наче він був оповитий змією, і з кожним рухом та душила сильніше.

Головний чоловік із банди мисливців підійшов до демона, не кваплячись і обережно. Присівши перед лисицею, він узяв її за підборіддя і сказав:

—Демоне, що з тобою сталося? Ти була такою небезпечною істотою, тебе неможливо було здолати ні двадцятьма людьми одразу, ні цілою армією, а тепер що? Лежиш, стікаючи кров’ю, твій вогняний світ слабне, рухів нема, хах... Повільно помираєш. Жалюгідна лисиця, допоможу тобі пришвидшити смерть!

Мисливець, взявши за вуха демона, підняв голову вище й заніс меча. У цей момент піднявся сильний вітер. Кіцунe відкрила очі, які змінилися на криваво-червоні, її вираз морди змінився на оскал, шерсть стала чорною, розміри тіла збільшилися, а хвіст відновився.

—Що за чорт! — вигукнув мисливець.

Демон видав примарний зойк і одним рухом вгатився в шию мисливця. Відкинувши його, дівчина опинилася над тілом жертви й висмоктала душу, таким чином пробудивши синій вогонь довкола себе і знак на чолі.

Кіцунe, втрачаючи контроль, із безумством і кровожерливістю пожирала мисливців із Хагу. Декому з них вдалося втекти. Повернувши голову до Іня, її зловісна гримаса змінилася на жаль, а потім демон рухнув на землю.

Інь підбіг до лисиці, підняв її голову й поклав собі на коліно, почав приводити її до тями. За кілька хвилин демон прийняв своє обличчя, але так і не отямився.