Глава 18: Рішення...

Наступного дня Інь зібрався з духом і рушив до палацу, щоб розповісти про зникнення демона, сподіваючись, що конфлікт вляжеться й мисливець із Мін зможуть жити спокійно: «Немає демона — немає проблем. Я сподіваюся, що на Імператора подіє той факт, що Кіцуне немає в нашому селі, й він заспокоїться. Я сподіваюся, йому вистачить цього, і він не змусить мене шукати її невідомо де». З цими думками йшов Інь до Імператора, продумуючи різні варіанти, як подати інформацію, аби не загриміти до темниці.

Прийшовши до палацу, мисливця вже чекала варта. Вона була сповнена рішучості захопити Іня, але хлопець показово кинув зброю на підлогу, опустився на коліна й, уклонившись, сказав:

— Дозвольте покликати Імператора на розмову. Я прийшов без агресії, хочу доповісти йому, що демона немає в нашому селі. Якщо він не забажає зустрітися особисто, прошу вас передати йому це.

Один із вартових зробив жест, що означав «не впускати мисливця», і сам пішов доповісти Чану про це.

— Імператоре, до вас прийшов мисливець. Каже, що лисиці немає в нашому селі. Бажаєте побачити хлопчиська чи ми можемо його схопити?

Імператор почухав підборіддя, встав із трону, підійшов до вікна. Побачивши, що Інь стоїть, уклонившись, з легкою посмішкою сказав:

— Нехай зайде й уклониться переді мною. Я хочу почути його версію. Я знаю, що лисиці немає в селі, я знаю, яким чином її немає, і що він її не вбив — вона сама пішла. Але я хочу почути, як цей хлопчисько буде благати про свободу та врегулювання конфлікту. Указ же виконано невірно! — зареготав Чань.

Вартовий розвернувся й пішов за Інем. Вийшовши за ворота, чоловік схопив мисливця й повів у палац. Привів його до Імператора й кинув хлопця до ніг.

Інь підняв очі й глянув на Чаня, його охопив гнів. Як же йому хотілося відрубати йому голову за сестру, але водночас він розумів, що якби не демон, цього всього не було б.

— Чань, хочу вам доповісти, що Кіцуне немає в нашому селі. Вона зникла після останньої зустрічі в палаці. Чи можу я попросити анулювати указ? — тихим голосом сказав мисливець.

— Хлопче, а скажи, коли це було, щоб Імператор анулював свої укази? — розвернувшись до Іня, запитав Чань.

— Ваша імператорська величносте, але ж лисиці немає, а отже й загрози теж. Чому б не анулювати? Адже де я її знайду, коли до завершення строку залишилося менше доби?

— А це мої проблеми? Де хочеш — там і шукай, а указ ніхто не скасовуватиме! Загрози немає для нашого села, але вона буде для сусідніх, а я як Імператор маю захищати всіх людей своїх земель, а не лише народ Сяо Мао.

— Пане, я не встигну за пів дня знайти й убити лисицю. Прошу анулювати указ або передати його іншим мисливцям.

— Послухай, малий, я вже пішов тобі назустріч, подовживши строки виконання на твоє прохання. Ти не виконав указ, намагався посягнути на моє життя, і в тебе вистачає нахабства ставити умови й говорити, що робити?! — з іскрою в очах сказав Чань, а потім додав:

— Принеси мені ту кляту голову! Мене не хвилює, як і де ти шукатимеш демона. У тебе є рівно доба. Підключай до пошуків кого хочеш, але ти маєш принести її голову!!! — закричав Імператор.

Інь, у відчаї, опустив очі, думаючи, як домовитися з цим виродком. Потім згадав, що взяв із собою деякі заощадження, зароблені на полюванні рідкісних звірів. Дістав мішок із китайськими монетами, простягнув руку Імператору й сказав:

— Ось, візьміть. Це мої заощадження за весь час полювання. Я готовий відкупитися від відповідальності за знищення лисиці.

Імператор узяв мішок, відкрив його й голосно засміявся:

— Ха-ха-ха, малий, ти навіть готовий віддати все, аби тільки не вбивати демона? Ха-ха-ха, ти що, закохався в неї? Ха-ха-ха, дурень! Гаразд, сума досить значна. Так і бути, я зніму з тебе відповідальність за вбивство демона й накажу зайнятися цим іншим мисливцям. Але… Якщо ти втручатимешся в полювання й укриватимеш Кіцуне, я без прохань, хабарів та іншого посаджу тебе, а твоя мила сестра стане служницею. Зрозумів? — наблизившись до Іня, Імператор показав усю серйозність слів.

— Так, пане, я вас зрозумів, — сказав Інь.

Мисливець вийшов із палацу з усмішкою на обличчі, але з тривогою в душі. Він віддав майже всі гроші, що мав, і переживав за подальшу долю демона. Він не розумів, чому йому так важливо, щоб із Кіцуне все було гаразд.

Повернувшись додому, Інь розповів Мін про розмову з Імператором. Почувши радісну новину, дівчина обійняла брата й сказала:

— Інь, ми впораємось. Головне, що більше нас не потурбує Чань і його самураї. Гроші заробимо. Я допомагатиму тобі в полюванні заради більшого результату. Адже вдвох ми зможемо заробити більше. Я зможу полювати на дрібних тварин — зайців чи качок, а ти братимеш більших. Заведемо собаку або покличемо Міхаеля допомогти, щоб ти був спокійний за мене.

Погодившись із сестрою, Інь обійняв її й додав:

— Дякую, Мін, що ти зі мною.