Глава 16: Імператорська битва

Кіцунe стрімко кинулась слідом за мисливцем. Вона знала, де знаходиться палац, тому їй не склало труднощів дістатися туди в одну мить. Стоячи перед воротами, дівчина побачила Іня, який щойно підійшов до палацу. Демон різко кинулась до мисливця і за секунду опинилася перед ним, розкинувши руки в сторони:

— Інь, СТОЙ! Не обричай себе на смерть раніше часу! — мотала головою, сказала Кіцунe.

— Відійди… — спокійним голосом відповів мисливець.

— Ні! Ти розумієш, що, увійшовши туди, більше не побачиш сестру? Не роби дурниць! Давай спокійно все обговоримо!

— Обговоримо? Кіцунe, я тобі допоміг. Ти тепер можеш контролювати себе, а отже, не становиш такої небезпеки, як раніше. Іди і живи своє життя нормально, як ти хотіла, а я сам розберуся з усім цим. Чому ти мене зупиняєш? Хіба тобі є до мене діло?

— Інь, я обіцяла тобі допомогти в обмін на твою допомогу. Я зобов’язана виконати свою обіцянку.

— З яких пір ти стала такою чутливою? Невже самоконтроль справді вплинув на тебе, і ти тепер не холоднокровний вбивця? Послухай, відійди від цих воріт і дай мені увійти. Те, що наказав Імператор своєму самураєві, вже виходить за межі будь-яких рамок. Я мушу відрубати голову йому, а не тобі, щоб він так знущався над своїм народом. Моя сестра — не єдиний випадок, коли цей Чань методом шантажу досягає бажаного, підсилаючи своїх людей робити жахливі речі з жінками, старими, дітьми. Тому, Кіцунe, відійди, я мушу покласти цьому край!

Кіцунe стояла, не рухаючись, не знаючи, пропустити мисливця чи вперто не впускати його. «Чорт, якого біса я взагалі тут роблю? Навіщо я це роблю? Чому втручаюся в справи людини? Може, тому що пообіцяла? Або тому, що він не вбив мене, хоча було стільки можливостей? Або, можливо, я закохалася в цього чоловіка? Ох, ні-ні-ні, маячня. Боже, Кіцунe, збав оберти. Чи здатна ти на кохання? Просто відійди від воріт і дай йому зробити задумане», — подумала Кіцунe і, зітхнувши, відійшла від воріт.

Інь переплигнув через ворота і рушив всередину палацу. Тим часом демон вирішила зачекати біля воріт, на випадок непередбачених обставин готова кинутися на допомогу.

У палаці стояла тиша, наче нікого не було. Ніби серед білого дня тут нікого немає. Інь оглядався по сторонах, очікуючи засади, тихо йшов коридорами, тримаючись за меч. Піднявшись на другий поверх, його піджидала охорона Імператора, а во главі стояв Чань.

— Бачу, малюк, ти не розумієш конкретних натяків щодо закінчення термінів, про які сам же просив, і ще вистачило сміливості прийти з зброєю в мій палац!? — з насмішкою сказав Імператор.

— Я бачу, що тобі подобається глузувати над беззахисним народом, Чань? Як ти, людина, за якою йдуть люди, можеш так себе поводити?

— Охорона! Схопити мисливця! Чорна Тінь, приведи мені сестру цього хлопчика!

— Стояти! Ніхто з цього палацу не вийде! — закричав Інь і оголив меч.

Охорона кинулася в атаку. Інь відбивався від ударів, намагаючись не дати самураю втекти, але нічого не вийшло, і Чорна Тінь зникла з поля зору, опинившись за воротами палацу.

Наче вітер, самурай промчав повз сидячу Кіцунe, їхні погляди лише коротко перетнулися.

Чорна Тінь миттєво зник, а демон кинулась у палац. Зайшовши до будівлі, дівчина почула дзвін мечів. Зрозумівши, що мисливцю потрібна допомога, вона звернулася в лисицю і одним стрибком опинилася прямо перед Імператором.

Вона дивилася на нього з люттю та кровожерливістю; очі горіли, мов вогні, пронзаючи Чаня.

— Ти?! — із жахом промовив Чань.

— Привіт, дядьку! — рішуче сказала Кіцунe.

— Що? Дядьку? — здивовано спитав Інь, почувши це.

— Давно не бачилися, племіннице! Підійди сюди! — Імператор указав пальцем на сестру Кіцунe.

Лі підійшла до Чаня. Імператор взяв її за талію, притиснув до себе і сказав:

— Бачиш, солоденька, це те, з чим ти не впоралася колись, не впораєшся зараз. Можеш забути про свободу назавжди! Вбий її! — сказав Імператор і штовхнув сестру Кіцунe до неї.

Лі оголосила меч, навівши його на демона:

— Пробач, Кіцунe, я повинна…

Лі кинулася на лисицю. Кіцунe ухилялася від ударів, намагаючись зупинити сестру словами, але та заглушала її бойовими криками. Пропустивши один удар, Лі вдалося поранити демона. Кіцунe впала на підлогу, тримаючись за рану:

— Лі, зупинись, прошу. Ти так довго трималася, що пообіцяла тобі Чань?

— Свободу! — Лі замахнулася мечем, але Кіцунe зупинила удар лапою.

— Свободу? Ти готова вбити мене заради свободи?

— Я втратила її через тебе, так чому я не можу здобути її, убивши тебе?! — крикнула Лі. — Сестро, тебе не врятувати, ти назавжди залишишся демоном, а у мене все життя попереду. Чому я маю жертвувати цим?

— Не треба жертвувати, просто дай піти!

— Не можу!

Лі намагалася вирвати меч з лап демона, але нічого не вийшло. Кіцунe вибила зброю, повалила сестру на підлогу і, нависаючи над нею, сказала:

— Ми зараз йдемо. Не смій іти слідом, якщо не хочеш загинути, сестро!

Кіцунe схопила втомленого від бою Іня і понесла так швидко, що охорона не встигла нічого зробити. Прийшовши до цілителя, Мін уже сиділа і пила чай. Побачивши, як демон приносить Іня на спині, вона була в шоці, але зустріч перервав Тінь.

— О, яке дружнє возз’єднання: демон і мисливець, і сестричка. Бачу, красуне, ти вже почуваєшся краще? Підеш зі мною сама чи мені змусити?

Чорна Тінь кинувся в бік Мін, але Кіцунe завадила йому. Відкинувши його, демон схопила Мін, посадила на спину і зникла.

— Чорт! Ось же мерзотник! Демон з ними? Що ж тепер розповість Імператор… Це велика проблема.