Глава 13: Бесіда

Мін розплющила очі й з жахом закричала:
— Мін, усе добре, заспокойся, цей покидьок утік. Тепер ти в безпеці. Давай вип’ємо чаю й поговоримо, ти розкажеш, чого хотів від тебе імператорський самурай.

Інь міцно обійняв сестру, поцілував у чоло й пішов готувати чай. Тим часом Мін вирушила до душу, щоб привести себе до ладу.

Чай уже стояв на столі, на тарілці лежали солодощі, а ще Мін чекала невелика подарункова несподіванка, яка, на думку Іня, мала підняти їй настрій і заспокоїти. Мін вийшла з душу в легкому домашньому халаті й улюблених капцях, з волоссям, зібраним у пучок.

— Мін, це тобі! — промовив Інь, вручивши пакет.
— Брате, що це? — здивовано запитала Мін.
— Заглянь усередину й подивись, — з усмішкою відповів мисливець.

Мін відкрила подарунковий пакет і від радості скрикнула. Усередині було кімоно, яке вона давно хотіла: шовковиста тканина, широкі рукави з потайними кишенями, пояс, що зав’язувався великим бантом позаду. До кімоно йшли балетки в тон, шпильки з різними підвісами для волосся, а також великий віяло, що ідеально доповнював образ.

— Іди, одягни це й покажи, як виглядає на тобі.
— Інь, звідки в тебе стільки грошей? Воно ж неймовірно дороге… Невже ти Кіцуне вбив? — радісно запитала Мін.
— Ні, сестро, не вбив. Про це ми ще поговоримо після того, як ти розповіси мені докладно, що сталося в домі під час моєї відсутності. Заробив на зайцях, торговці добре мене віддячили, бо я приніс їм здобич на цілий місяць торгівлі. А тепер іди й приміряй кімоно.

Мін пішла до своєї кімнати перевдягнутися, а вийшовши, підійшла до брата й обійняла його:
— Дякую, Інь, за чудовий подарунок. Ти навіть із розміром вгадав, сів ідеально, — сказала вона.

— Я радий, що тобі сподобалося. Сідай пити чай.
Інь і Мін сіли за стіл і розпочали чаювання.

— Мін, розкажи, будь ласка, чого хотів самурай від тебе?
— Я не знаю. Він з’явився в домі, наче привид, і напав на мене. Думаю, це наказ Імператора — таким чином нагадати тобі, що після закінчення терміну ти маєш принести голову Кіцуне. Як просуваються твої справи з демоном?
— От йолоп! Вирішив досягати мети через мою сестру. Покидьок! — стукнув по столу Інь. — Та ніяк, якщо чесно. Учора вночі я говорив із лисицею… усіх подробиць не розповідатиму, але вона просила допомоги, а натомість пообіцяла допомогти нам.
— Допомоги? І як ти збираєшся їй допомагати? Чим? Я взагалі не розумію, якої допомоги вона від тебе хоче.
— Вона хоче нормального життя й просила мене їй допомогти.
— Навіщо, Інь? Єдиний спосіб допомогти всім — це вбити її! Ти ж бачиш, на що здатен Імператор заради упіймання цього демона. Чому ти відтягуєш час? У тебе було стільки можливостей прикінчити лисицю! Я не розумію: ти її боїшся чи закохався? Скажи чесно, Інь, ти закохався в цього демона? Вона тебе причарувала, так?
— Мін, так, я боюся: якщо вона мене вб’є, ти залишишся ні з чим.
Але над словами «закохався в демона» Інь замислився. Може, й справді в його серці прокинулися почуття до Кіцуне?..

— І що ти збираєшся робити? Розумієш, що доки не принесеш голову до палацу, імператорський самурай приходитиме до мене? Інь, ти ж не зможеш постійно бути поруч і захищати мене від усього.
— Я — ні, а ти будеш. — відповів Інь. — Я братиму тебе всюди із собою. У лісах на полюванні ти чекатимеш біля входу, вночі я зачинятиму тебе. Не хвилюйся, я не дозволю цьому повторитися.
— Думаєш, ми довго так протримаємось? У будь-якому разі, якщо ти почнеш уникати Імператора, нас оголосять у розшук як співучасників. Чань не стане розбиратися, разом ми з лисицею чи ні. Наказ не виконано — значить, ухиляєшся, а це вже зрада чи співучасть. А тоді постраждаєш не лише ти, а й я.
— Сестро, в мене ще є кілька днів. Я обов’язково щось вигадаю. Давай поки зупинимось на цьому й будемо вирішувати питання в міру їх появи. Мені треба все добре обдумати, прорахувати кожен крок і зрозуміти, як допомогти лисиці. Якщо я зможу допомогти їй, вона допоможе нам.
— Ти справді в це віриш? Що їй потрібна твоя допомога? Я сумніваюся. Це чергова її пастка, а ти віриш у казки, як малий хлопчик. Як ти збираєшся їй допомогти?
— Ще не знаю. Думав відвести Кіцуне до мудреців і спитати їх, що робити, аби зберегти їй життя. А далі — вже дивитися, що вони скажуть.
— Що ж, Інь, я завжди на твоєму боці, які б безумства ти не скоїв. Але якщо нічого не вийде — ти вб’єш демона!

Мін підвелася з-за столу й пішла до своєї кімнати, а Інь вийшов на задній двір обмірковувати, що робити далі. Обдумавши все й так і не знайшовши відповіді, з настанням ночі він рушив у ліс до лисиці…