Глава 9: Імператор

Повернувшись додому, Інь побачив не дуже приємну картину:
Зайшовши в дім, він помітив Мін, що стояла на колінах, а навколо неї — імператорська варта.

– Мін, що тут відбувається!? – злякано промовив Інь.
Мін нічого не змогла сказати, замість неї почав говорити один з імператорських вартових:
– У тебе, Інь, час добігає кінця, залишилося рівно доба, аби ти приніс голову зловредної лисиці. Імператор уже починає нервувати: поки ви тут зволікаєте, ця гидка рудоволоса тварюка спокусила молодшого сина Імператора й підкинула до палацу обескровлене тіло. Імператор у гніві, і просив передати: якщо ти не принесеш голову Кіцунe протягом наступних 24 годин, то матимеш великі проблеми, аж до позбавлення волі за співучасть із цим демоном, адже вас бачили з нею вдень, мило розмовляючи. На вашому місці я б не чекав і відрубав їй голову, поки вона у дівочому обличчі. Якщо й це вам не допоможе прискорити процес упіймання, то вас позбавлять не лише волі, ліцензії, а й права на вашу сестру як єдиного опікуна. Внаслідок пані Мін відправлять до палацу як служницю, і вона буде прислуговувати Імператорові у всіх справах. Ми вас попередили, а тепер дозвольте нам піти.

Вартові підняли Мін з колін, а самі вийшли з дому, зачинивши двері. Інь стояв роззявивши рота, не знаючи, що робити, а його сестра дивилася на нього з жалем і відчаєм у погляді.

– Інь, скажи, це правда, що ти стояв і просто розмовляв із Кіцунe? – підійшовши до брата й обійнявши його, сказала Мін.
– Так, я вночі простежив за нею і дочекався моменту світанку. Ця лисиця перетворилася на дуже гарну і спокусливу дівчину. Вона коротко розповіла про себе й пригрозила, що вб’є мене, якщо я ще раз до неї прийду. А тут іще така картина маслом і такі умови… Я не знаю, що робити. Я не зможу просто вбити її – вона людина, яку прокляв демон, і їй явно потрібна допомога, хоч вона й заперечує.
– Інь, Господи, а нам хто в такому випадку допоможе? Цей гидкий Імператор уже почав брати з козирів і погрожує мною. Ти розумієш, що якщо завтра ти не принесеш голову, тебе посадять, а мене віддадуть у рабство? Я надто молода, аби так потім жити. Та й натяки на те, що я буду прислуговувати у всіх планах, мене лякають! Я не готова йти на такі жертви заради життя якоїсь там лисиці. Можливо, це звучить егоїстично, але я знаю, що цей Імператор любить робити з молоденькими дівчатами. А ти готовий ризикнути мною?! – майже плачучи сказала Мін.
– Ніхто нікого не здаватиме, я вирішу цю проблему, не вбиваючи лисицю й не втративши тебе! – впевнено промовив хлопець і вирушив до Імператора.

Прийшовши до імператорського палацу, Інь запросив зустріч з Імператором Чанем. Його провели до тронної зали й сказали чекати. За кілька хвилин з’явився Чань, вальяжно пройшов повз хлопця, що стояв на колінах, і всівся на свій трон. З гордо піднятою головою Імператор розглядав юнака з насмішкою: «Жалюгідний», – подумав про себе чоловік середніх років.

– Ну, чого ж ти мовчиш, юний мисливцю, розповідай, навіщо прийшов? – посміхаючись промовив Імператор.
– Ваше імператорство, прошу Вас дати мені більше часу на полювання за Кіцунe. Я не встигну за добу здолати її – вона спритна й хитра, у мене дуже маленькі шанси, що я взагалі зможу відрубати їй хоч щось, що вже казати про голову, – з низьким поклоном сказав Інь.
– Скільки днів тобі потрібно?
– Хоча б ще 3.
– Що ж, пам’ятай мою доброту, адже умови я зробив жорсткішими, тому дам тобі ще 3 дні. Але запам’ятай: якщо й за ці дні ти не впораєшся, я позбавлю тебе всього, що ти маєш, і сестру твою заберу!
– Так, Імператоре, величезне Вам спасибі за Вашу поблажливість, дякую.

Інь вклонився й пішов…
Імператор покликав до себе одного зі своїх самураїв і сказав:
– Простеж за цим хлопчиськом, аби він виконав мій указ. Нагадуй йому час від часу про його борг переді мною, заглядаючи до його сестрички, хай не зволікає, – підморгнув Чань.
– Так, – коротко відповів самурай і рушив слідом.