Глава 3: Полювання

Настала глибока ніч. Інь та Мін зібрали всі боєприпаси, одягли захисний одяг і рушили в дорогу.

Шлях стояв довгий і небезпечний, тому вони вирішили йти пішки, у повній темряві, щоб не привертати увагу диких тварин, які не менш небезпечні від загадкової Кіцуні.

Так як Інь, не один рік працює мисливцем, він знає про всіх небезпечних тварин, тому рішення Іня було йти у темряві. Він добре знає дорогу до потрібного лісу, взявши сестру за руку, повів її за собою.

Небо освітлювало місяць, у коло не було ні душі, повна тиша і морок. До лісу веде лише одна стежка, так що Інь і Мін дійшли спокійно і без проблем, і тут починається найцікавіше.

Перед ними відкрився красивий краєвид: густий, величезний, оповитий туманом ліс. Великі й владні дерева хиталися від поривів вітру і ніби кажучи: "Ідіть, якщо не хочете знайти смерть!"

-Інь, мені якось не по собі, може ну його цю Кіцуне. Ну позбудешся ти ліцензії, нема чого, я піду працювати до найближчого закладу прибиральницею, та якось проживемо, поки ти не знайдеш роботу. Стривожено сказала Мін.

-Сестро, ти не зобов'язана працювати в такому віці. Та й зараз, на жаль, проблеми з працевлаштуванням, сама розумієш. Ти ж хотіла побачити Кіцуне, вже передумала? Чи кілька тисяч дерев тебе налякали? Повір, ліс не страшніший від демона про якого ходять чутки. Якщо боїшся, давай відведу тебе додому, а сам повернуся сюди?

-Ні, я з тобою, просто тримай мене міцніше, що б не сталося.

Інь стиснув руку сильніше за сестру, і вони ввійшли вглиб лісу. Озирнувшись, вони нічого незвичайного не помітили, ні звуків, ні елементів присутності когось крім них, тиша і шум листя дерев.

-Хах, не кого, а ти боялася Мін. Давай підемо звідси, поки звірі не почули нашу присутність. З позитивом сказав Інь

Як раптом, Інь побачив дивний, вогнянний відблиск у далині, швидкий шурхіт, який стрімко рухався до них.

-Мін, обережно! Закричав Інь

Чи встигнувши відштовхнути сестру в бік, як Інь опинився на землі. Над ним нависала вогненна морда, ричачи, дивлячись прямо в очі хлопцеві.

Іня огорнув жах, він не коли не бачив таку велику і не звичайну лисицю. Лисиця була великих розмірів, карі очі, що світилися, вогняна шерсть, великі, довгі хвости, зуби гострі як леза, забруднені кров'ю, з пащі йшов запах свіжої крові.

-Інь! Я зараз! Закричала Мін.

-Ні! НЕ ПІДХОДЬ! Я сам. Відповів Інь.