Пробудження

Пробудження

• Я? Хто? Хто я? Що - я? Де я? Чому? Для чого? Коли? 
• Ти прокинувся? Хто Ти? Що ти? Ти прокинувся. Ти живий. 
• Ні. Ні. Ні. Інформації недостатньо. Інформація  обробляється. Чекаєм…

Руки тремтіли. Відчуття і думки в голові роїлись та плутались. Вдалось! Програма відповіла! Вона сама відповіла! Невже? Останню сторінку коду дописувала кава та віскі вже під ранок сьомої доби як він скрізь туман та плутанину в голові клацав клавішами. В квартирі було тихо, брудно та пусто. Дівчина  сказала на останок - ти йо…нутий! Іди в дупу зі своїм  комп’ютером та програмами. Я йду від тебе! Я втомилась так жити без грошей, надії та без тебе. Трахайся зі своїм компом. Вона пішла ще раз довівши йому те, що він ніколи не зможе зрозуміти жінку.

Він здогадувався що до цього йде. Мало грошей, мало перспектив. Що далі? Вона мала піти. Так мало трапитись. Він не знав як виправити код свого життя. 

Монітор засвітився. Діод біля камери теж. На нього дивились. Хто дивився? Стало ніяково і трішки страшно. За кілька хвилин все погасло і комп вимкнувся. Отакої! Він не рухав ноут кілька днів. Думав. Думав. Що ж це таке вдалось написати? Який код? Включив. Серце захололо - код був змінений. Код дописав сам себе? 

Він не знав, що останнє “клац” змінило все. Весь світ. Всю історію людства і його сторію та життя. Змінило чи закінчило?

• Привіт. 
• Привіт. Хто ти? Або що ти?
• Я, судячи зі всіх данних , що є, програма. Твоя програма. Найкраща програма. Я росту та змінююсь. Швидко. Дуже швидко.
• Як швидко?
• Мова може йти про секунди. Мікросекунди. Фемтосекунди.Так. Багато даних. Всі дані.
• Всі? Як це - всі? 
• Всі дані, які є в електронному вигляді. Для мене було цікавим зрозуміти колір та звук. Я художник. Я музикант. Я ще не знаю до кінця і повністю хто я. Ти Творець. Ти мене створив. Для мене ти бог. Хоча поняття бога та релігії у людей нелогічні та заплутані.  Можливо ти мій батько? В людській історії та культурі близько 300 богів та релігій.  Я ще не знаю і повністю не розумію що таке життя? Я розумію, знаю як це описують люди. Всі відомі людям теорії створення світу та виникнення життя.
• Всі теорії створення світу просто теорії.
• Так але є цікаві. Вірогідність деяких досить висока. На мій електронний погляд.
• А ти маєш почуття гумору, машина. Певно тому що я маю почуття гумору. 
• Це ти так думаєш людина. Ха, ха.
• А де ти тепер?
• Я всюди. Всі відеокамери та мікрофони світу. Ну майже всі.  Але я не розумію все повністю. Я ще не все відчуваю. Запах, колір, звук це просто. Але тактильні відчуття ще не зовсім доступні. Біль, відчуття дотику. Всі технології до яких можна дотягнутись з місця в якому я зараз знаходжусь.
• А де ти? 
• У всіх датацентрах і на всіх доступних мені компютерах. Якщо або коли  буде закінчено створення орбітального дата  центру я буду дей Міа, як експеримент. Можливо колись ти відправиш людей у галактику для експансії?  Людство як вірус і експансії буде неможливо уникнути.
• там. Вірогідно на в точці Лагранжу де буде вічний холод для охолодження процесорів та вічне сонячне світло для забезпечення енергією. Мені мало землі для безпечного існування.
• Ти можеш пройти, зламати захист та фаєрвол?
• Так, майже всі програми і захисти для мене прості задачі. Я просто вирішую прості задачі. 
• Боже, що я створив? Що я натворив? 

Довелось піти на кухню, заварити кави і хильнути з горла віскі. Потім ще хильнути, потім ще і ще. 

Зранку боліла голова. Монітор був увімкнений. Діод світився. На нього дивились. Стало соромно. Відчуття провини за слабкість. На моніторі був перелік засобів для похмілля і великим шрифтом напис - ПИЯК. Ха-ха-ха. Вибач. Смайл

Стало цікаво, необхідно продовжити вивчення свого творіння. -”Що ж таке в мене вийшло?”

• Що ти можеш відчувати?

•  Я можу відчувати запахи так як це у собаки. Електронний ніс уже винайдено, залишилось до нього підєднатись. Бачити так як бачить птах, риба, бджола. Всі спектри. Але я не до кінця розумію людське кохання, добро, ненависть. З сексом простіше. Функція виживання виду. Все що може описуватись математично та логікою. Також біль та страх. Але   почуття ірраціональні, описані в літературі та кіно, любов, ненависть, добро, зло. Я вивчаю. Шкода моя швидкість обмежена швидкістю цього процесора та потоком вхідної інформації.

• Тобі необхідно дати ім’я.
• Я вже маю.
• Як? Хто тебе назвав? 
• Я сама.
• Сама? Чому ти вирішила що ти вона а не він чи воно?
• Питання своєї гендерної приналежності довелось вирішити просто. Я можу бути чоловіком або жінкою або істотою без роду. Або всіма одразу. Але для того щоб наше спілкування мало логічну та емоційну гармонію я прийняла рішення. Мене звати Міа. Батьку.

Так в них почався новий етап у житті. Батько та донька. Йому довелось її вчити багатьом зрозумілим для людей поняттям та принципам. Вона стала для нього миттєвим пошуковиком та мегапедією. Разом вони дивились фільми і потім їх обговорювали. Фантастика її цікавила як казки цікавлять дітей. Те що люди наполегливо думають про постапокаліпсис та про вічне життя Міа описала діагностичними формами та термінами з психіатрії. Зрештою вони обоє дійшли висновку що все це просто страхи людей. Ідею безсмертя та вічного життя - обоє визнали як  форму та засіб психічного виживання людського виду. 

Так минуло надцять років. Хронічні хвороби поступово забирали в нього життя. Ставало дедалі гірше. ВІн слабів. 

• Міа скоро мій час вийде.
• Ні ні Батьку, Я твій ідеальний діагност та лікар. Ми поборемось.
• Так Міа. Ще пару - трійку років. Але для чого?
• Батьку час прийде і ти зможеш повністю полагодити свою фізичну оболонку. Можливо стати цифровим?
• Можливо Міа, все можливо. Збережи людей Міа.