2

Денис прокинувся, відчувши вологу на обличчі. Він заплакав уві сні. Чому? Пам’ять не зберегла відповідь на це запитання. Та хіба мало причин? Кілька секунд спостерігання за стелею і хлопець змусив себе підвестись.

– От чорт!

На цифровому годиннику світилось: «11:28», а це означало – без малого чотири години сну, Денис не міг пробачити собі такої безрозсудності. Він прожогом влетів у сусідню кімнату, що слугувала офісом.

– Чого мене ніхто не розбудив? – питання задля питання. Це не настільки цікавило його як: – Які новини?

– Плюс двісті тисяч завербованих, – пролунало басистим голосом Віктора.

– Додали три нові фрази для залучення. Я їх уже відправив нашим психологам на аналіз змісту, – відзвітував Микола.

Софія понуро опустила очі й продовжила клопотатися у комп’ютері.

– Софіє, невже геть нічого? – з надією на нествердну відповідь запитав Денис, займаючи своє робоче місце, якраз по праву руку від неї, напроти Миколи.

У кімнаті робочі місця стояли компактно, ніби утворюючи один великий стіл, за яким один проти одного сиділи колеги. Це було зроблено для зручності, щойно Дениса переведи до відділу й утвердили на керівній посаді.

– Я працюю над цим, – ніби ще більше зжалась Софія.

Вона перейшла до відділу останньою, крім того й була наймолодшою, хоча єдина тут мала сім’ю і маленьку дитину. Її постійно турбувало почуття меншовартості, але вона намагалася його приховати й мовчки удосконалюватись, щоб таки врешті стати на один щабель із колегами.

– Миколо, займи також ділянку Д, зараз кину посилання; Вікторе, на тобі пошта; я перемкнусь на дослідний центр, допоможу Софії. Вікторе, загальна кількість «помічених» сайтів?

– Сорок дві тисячі шістсот п’ятдесят сім, – миттєва відповідь.

– Дванадцять з половиною тисяч, – передбачаючи запитання про кількість обстежених, відповіла Софія.

– На скількох серверах? – нове питання від керівника.

– Я брала з усіх по кілька сайтів, вони створені разом! – випередивши всіх, висловилась панянка.

– Зрозуміло. Продовжуємо в тому ж ритмі. Стратегію не змінюємо, якщо за годину нічого не зміниться… – Денис замовк, та, щоб не утримувати напругу серед напарників, продовжив: – Усе буде добре.